Український літературознавець, фольклорист, поет і перекладач

Народився 24 серпня 1871 р. в с. Вислобоки (нині Львів­ської області). У 1896 р. закінчив Віденський універ­ситет, де вивчав слов'янську філологію.

З 1914 р. — дійсний член НТШ, в 1915—1923 рр. — його голова. Перший ректор Львівського таємного університету у 1921—1923 рр. У 1929 р. був обраний дійсним членом ВУАН, проте на­ступного року добровільно зрікся цього звання на знак протесту проти сфабрикованого радянськими органами безпеки процесу Спілки визволення України та подальших сталінських репресій.

Співредактор газети «Буковина» в Чернівцях, редактор жур­налів «Молода муза» (1906), «Світ» і тижневика «Неділя» (1912). Діапазон літературознавчих пошуків тематично широкий: від давньоукраїнської літератури до літератури XIX ст.

Написав кілька збірок поезій, віршований молитовник «Із глибини воззвах» і поему «Зарваниця». Перекладав українською мовою твори французьких, німецьких, польських, російських поетів, оди Горація, «Слово о полку Ігоревім».

Був одним із керівників львівської «Просвіти». Ця культур­но-освітня організація видала дві його книжки: популярний пе­реклад першої частини історичного роману О. Рогової «Син гетьмана» під назвою «Богданів синок» (1902) і працю «Початки слави української народної пісні в Галичині» (1928). Всіляко допо­магав «Руській бесіді» — просвітянському товариству на Буковині. За його редакцією вийшов перший том творів Ю. Федьковича.

Автор праць, присвячених творчості Т. Шевченка та історії українсько-польських літературних зв'язків.

Помер 27 квітня 1948 р. у Львові.