Український піаніст і композитор

Народився 14 березня 1821 р. в с. Мелитинці на Пол­тавщині в родині поміщика. Його батько, Дмитро Петрович, учасник війни 1812 р., створив власний оркестр і хор кріпаків.

Музика, співи оточували маленького Петра від народження. Музичну освіту здобув у приватному пансіоні в Харкові і Пе­тербурзі.

Закінчив Київський і Берлінський університети. Завер­шуючи навчання в Берлінському університеті (1842), консуль­тувався з гри на фортепіано у Ф. Ліста, спілкувався з Ф. Мендельсоном. Інструментування і контрапункт вивчав у Дрез­дені.

Повернувшись із-за кордону, з 1844 р. проживав у Києві, працював у генерал-губернаторстві. Згодом його призначили віце-губернатором.

У 1845 р. в Яготині познайомився з Т. Шевченком. Разом мали працювати над оперою «Мазепа», проте розійшлися у поглядах на історичні події.

У 1863 р. — один з організаторів київського відділення Ро­сійського музичного товариства, яке очолював упродовж деся­ти років.

Автор двох симфоній, одна з яких у 40-х роках XIX ст. виконувалась у Дрездені, увертюри, а також спогадів про му­зичне і театральне життя в Харкові, Одесі, Петербурзі, про хори й оркестри кріпаків в Україні. Його записки були надру­ковані у «Киевской старине».

Помер 17 березня 1879 р. у Києві.