Український земський статистик, етнограф, громадський діяч

Народився 7 лютого 1847 р. в Києві в родині військо­вого лікаря.У 1868 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Вчителював у Златополі на Чигиринщині, в навчаль­них закладах Києва і Петербурга. З 1870 р. — активний учасник київської Старої громади. Брав участь у збиранні матеріалів для книжки «Исторические песни малорусского народа», в укладанні словника української мови. Обіймав посаду діловода Південно- Західного відділу Російського географічного товариства. Значну увагу приділяв встановленню зв'язків із зарубіжними науковими установами та окремими вченими. Восени 1873 р. написав біо­графію і занотував репертуар відомого кобзаря Остапа Вересая. Разом із П. Чубинським написав програму для збирання етногра­фічного й статистичного матеріалу (1876). За завданням і на кош­ти Старої громада організував празьке видання «Кобзаря» Т. Шев­ченка у двох томах (1875—-1876).

З 1876 р. проводив статистичні дослідження в Чернігівській, Херсонській, Полтавській губерніях, Києві та Харкові. Входив до складу українських громад Одеси, Єлизаветграда, Херсона, Харкова, Чернігова, Петербурга, Києва, Полтави. У 1881—1882 рр. був неофіційним редактором київської ліберальної газети «Труд», сторінки якої використовувалися громадівцями для україно­фільської пропаганди.

О. Русов пройшов через обшуки, арешти, висилки; перебу­вав під наглядом поліції. У 1902 р. переїхав до Петербурга, де брав участь у підготовці до видання повного тексту «Кобзаря», в роботі «Вільного економічного товариства». Під час револю­ції 1905—1907 рр. боровся за консолідацію українських партій і груп, закликав до створення партії українського народоправ­ства.

Разом із поляком Бодуеном де Куртене організовував з'їзд поневолених народів. З 1908 по 1915 р. викладав статистику в Київському комерційному інституті, очолював статистично- економічну комісію при історичній секції Українського науко­вого товариства ім. Т. Шевченка.

Творчо осмислюючи передові досягнення статистичної нау­ки, першим в Україні застосував «географічний метод», який полягав у комплексному підході до перепису, розгляді геогра­фічних умов, ступеня розвитку продуктивних сил і соціально­го стану населення певної території. Визнання спеціалістів здо­були наукові праці О. Русова «Русские тракты в конце XVII и начале XVIII веков и некоторые даннне о Днепре из атласа прошлого столетия» (1876), «Материалы для оценки земель­ных угодий, собранные экспедиционным способом статистическим отделением при Черниговской земской управе. Т. 1. — Черниговский уезд; т. 2. — Борзенский уезд» (1877), «Нежинский уезд. Статистико-зкономическое описание с проектами оцен­ки недвижимых имуществ уезда, таблицами и двумя картами» (1880), «Описание Черниговской губернии» (т. 12, 1898—1899), «Херсонский уезд (статистико-зкономическое описание уезда) » (1890), «Статистика украинского населення в Европейской Рос­сии», «Краткая знциклопедия земельного дела в его историческом развитии») та багато інших.

Помер 8 жовтня 1915 р. у Саратові. Похований у Києві.