Український письменник, публіцист і перекладач, літературознавець і педагог
Народився 7 січня 1889 р. у містечку Підгайці (нині . Бережанського району Тернопільської області) в родині нотаріуса.
У 1912 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. У 1914 р. здобув докторський ступінь і певний час викладав історію філософії у Київському університеті. Згодом вивчав зарубіжні літератури у Лондоні, Парижі. У 1922—1925 рр. був професором Українського таємного університету у Львові. До 1939 р. активно працював у журналістиці і до останніх днів своїх був професором Львівського університету.
Повернувшись із Лондона, М. Рудницький подав до газети «Діло» цикл публікацій «Листи з Лондона» («Мітинг», «Трохи слави» та ін.).
Початок творчої біографії М. Рудницького пов'язаний з його першими виступами 1905 р. у чернівецькій газеті «Буковина», у журналі «Світ» (1906). Це були вірші, прозові етюди. До першої збірки «Очі та уста» увійшли новели-мініатюри: це і поезія в прозі, і документальне відтворення особистого переживання, і ліричні замальовки. У 1919 р. М. Рудницький видав брошуру «Багата література», в якій прагне з'ясувати залежність творчої індивідуальності від суспільства, а літератури загалом — від рівня духовного розвитку суспільства.
У 1936 р. побачила світ своєрідна антологія творчості українських письменників «Від Мирного до Хвильового». М. Рудницький упорядковував і готував до видання твори українських класиків, писав передмови та примітки до творів П. Карманського, Леся Мартовича, М. Яцківа та ін. Значний внесок у літературу зробив він як портретист, мемуарист («Нагоди й пригоди» (1929); «Письменники зблизька» (1958); «В наймах у Мельпомени» (1963); «Ненаписані новели» (1966); «Непередбачені зустрічі» (1969) таін.)-
М. Рудницький прислужився українській духовній культурі своєю перекладацькою працею. Він перекладав твори А. Міцкевича, Ю. Словацького, В. Шекспіра, О. Бальзака, П. Меріме, В. Гюго. Цікавився вчений і питаннями лінгвістики («Правопис і літературна мова»). Він був відповідальним редактором щорічного наукового збірника Львівського університету «Питання мови та літератури зарубіжних країн». Чимало сил і часу віддав публіцистичній роботі в періодичних виданнях, а передусім у щоденній провідній газеті «Діло».
У творчому доробку М. Рудницького багато статей про місце письменника у суспільстві, його світогляд, стан і розвиток поезії, театру тощо.
Порушуючи актуальні проблеми політичного життя ( наприклад, фейлетони «Справжній різдвяний борщ», «Перші революційні подуви»), публіцист обстоював право української мови на державність.
Помер 1 лютого 1975 р. у Львові.
