Український історик і археограф

Народився 4 січня 1890 р. у м. Глухів Чернігівської гу­бернії (нині Сумська область).

Життєвий і творчий шлях В. Романовського — типовий для по­коління українознавців, яким судилося жити під час тоталітаризму. Після закінчення Київського університету працював помічни­ком директора Київського центрального архіву давніх актів, у 1921—1931 рр. очолював його. Доклав багато сил, щоб створи­ти систему українських державних архівів.

Автор праць «Друкар Іван Федорович, життя його та діяль­ність», «Хто був Самовидець» (обидві 1925), «До історії бюд­жетного права Гетьманщини за Кирила Розумовського» (1927). Найважливішою працею В. Романовського-архівіста були ґрунтовні «Нариси з історії архівознавства. Історія архівної справи на Україні та принципи порядкування в архівах» (1927). Це перша в Україні узагальнювальна праця з історії, теорії та методики архівознавства, яка й нині не втратила наукового значення, слугуючи практичним порадником архівістам та під­ручником студентам.

З 1924 р. В. Романовський працює в історичних установах ВУАН над вивченням господарського устрою Гетьманщини. Факт комплексного вивчення цієї теми (архівних, археографіч­них, джерелознавчих матеріалів), якій учений присвятив по­над 50 років, вивів В. Романовського у найпомітніші постаті дослідників цього періоду української історії. Він підготував до друку одну з найважливіших пам'яток історії Гетьманщини «Переписні книги 1666 року» (1933).

У1930—1932 рр., в час погрому академічних структур М. Грушевського,

В. Романовський, очолюючи Археографічну комі­сію ВУАН, багато зробив для збереження ЇЇ доробку.

У 1934 р. був звинувачений у контрреволюційній діяльності і засуджений до 5 років ув'язнення у виправно-трудових табо­рах.

Після звільнення у 1940 р. був доцентом Карагандинського педагогічного інституту. У 1947 р. очолив кафедру історії Ставро­польського педінституту. Тут захистив докторську дисертацію «Нариси з історії державного господарства України» (1947), яка стала ґрунтовним підсумком багаторічних досліджень з економіч­ної історії Гетьманщини і збагатила вітчизняну історіографію.

Помер 16 лютого 1971 р. у Ставрополі. Реабілітований 1958 р.