Український історик

Народився 17 листопада 1856 р. в с. Драгониці в Богемії в сім'ї сільського старости. Австрійський підданий. У 1879 р. закінчив Олександрівську класичну гімназію, то­го ж року вступив до Новоросійського університету (Одеса). Закінчив історичне відділення історико-філологічного факуль­тету.

У 1883 р. прийняв російське підданство. У 1884 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата історичних наук і був залишений при Новоросійському університеті для підго­товки до професорського звання. Склавши магістерські іспи­ти, 1888 р. був зарахований приват-доцентом університету.

У 1893—1895 рр. перебував за кордоном з метою навчання та підготовки магістерської дисертації. Працював у бібліоте­ках, архівах Німеччини та Австро-Угорщини, у Празі відвідував лекції й семінари з давньої історії, прослухав курс лекцій Гіршфельда в Берлінському університеті.

Повернувшись у Новоросійський університет, захистив магістерську дисертацію «Маркоманнские войны». Протя­гом 1905/06 навчального року у званні приват-доцента читав в університеті загальні та спеціальні курси з середньовічної іс­торії.

У1906 р. Ф. Режабека призначили екстраординарним профе­сором Ніжинського історико-філологічного інституту. В жур­налі «Записки императорского Новороссийского университета» опублікував розробки деяких розділів з візантійської історії, роз­ширивши та поглибивши їх під час роботи в Ніжині. Тут Ф. Режабек видав свої найвідоміші праці, розробив низку проблем античної історії («Лекції з римської історії», «Історія Греції: Лекції»), Учений досліджував історію Візантії, особливо ціка­вився питаннями військового будівництва («О разработке некоторых отделов византийской истории»).

За заслуги в галузі науки та освіти був нагороджений орде­нами Св. Анни III ступеня та Св. Станіслава II ступеня.

У 1916 р. був обраний ординарним професором кафедри загальної історії.

Помер 3 березня 1920 р. у Ніжині.