Український фізик, електротехнік, винахідник і громадський діяч

Народився 2 лютого 1845 р. в с. Гримайлів на Терно­пільщині в родині священика. 1869 р. закінчив тео­логічний і в 1872 р. філософський факультети Віденського уні-­верситету. У1874—1875 рр. викладав фізику і математику в австрій­ській військовій морській академії. Вдосконалював знання у Страсбурзькому університеті. З 1876 р. — доктор філософії цього навчального закладу.

У 1877—1883 рр. працював асистентом, доцентом Віденсь­кого університету, з 1884 по 1916 р. — професором Празького політехнічного університету, у 1888—1889 рр. — його ректором. За 14 років до відкриття відомого німецького ученого-винахідника Рентгена сконструював електронну трубку, яка тепер нази­вається рентгенівською. Об'єктом його наукових інтересів були електричні розряди в газах, молекулярна фізика, електротехніка змінних струмів. І. Пулюй — винахідник багатьох цінних прила­дів, способу карбонізування вуглевих волокон до електричних ламп.

Автор низки інших наукових відкриттів та винаходів. Його перу належить близько 50 наукових та науково-популярних праць, опублікованих українською, німецькою та англійською мовами. Знавець давніх мов. У співавторстві з П. Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким переклав із давньоєврейської мови «Псалтир» та з грецької мови «Євангеліє». Під час першої світової війни разом із хіміком-лікарем І. Горбачевським очолював Комітет допомоги емігрантам у Празі. Великий внесок зробив у діяль­ність «Просвіти», почесний член цього товариства.

Помер 31 січня 1918 р. у Празі.