Український статистик і демограф

Народився 7 листопада 1884 р. у м. Остер Чернігівської області. У 1910 р. закінчив юридичний факультет Петербурзького університету, у 1917 р. захистив дисертацію на звання магістра в Московському університеті, після чого був обраний орди­нарним професором Пермського університету.

У 1918 р. М. Птуха переїхав в Україну, читав лекції зі статис­тики в Київському народному університеті.

У 1919—1938 рр. — директор Інституту демографії УАН (з 1934 р. — Інститут демографії і санітарної статистики АН УРСР) і водночас секретар соціально-економічного відддлу ВУАН. З 1920 р. — академік АН УРСР, з 1943 р. — член-кореспондент АН СРСР, з 1944 р. — заслужений діяч науки УРСР. У 1945— 1950 рр. — голова Відділення суспільних наук і член Президії АН УРСР. У1929 р. його було обрано дійсним членом Міжнарод­ного статистичного інституту; член постійної комісії з вивчен­ня звичаєвого права.

Велике місце в житті М. Птухи посідала викладацька діяль­ність. Був приват-доцентом Петербурзького університету (1913), професором його відділу в Пермі (1916), професором Київського університету(1919), першим директором Вищого українського кооперативного інституту ім. М. І. Тутан-Барановського, упро­довж десяти років — професором Київського інституту народ­ного господарства. У 1958 р. М. Птуха сформулював свої міркування щодо органі­зації системи вищої освіти в СРСР, які мали прогресивний ха­рактер.

Автор праць із демографії, загальної теорії та історії статисти­ки. Редагував збірники праць Інституту демографії. Важливе значення мають його екстраполяції чисельності по­тенційного населення УРСР від 1929 по 1937 р. і 1960 р., зокре­ма для вивчення наслідків голодомору 1932—1933 рр. та війни 1941—1945 рр. Ці дослідження були опубліковані у скороченому вигляді лише французькою мовою (1960).

М. Птуху цікавили проблеми загальної статистичної теорії («Очерки по теорії статистики населення», 1916; «Статистическая наука на Западе», 1925; «О предмете статистики», 1954). Він сформулював визначення статистики як науки, визначив її предмет і загальний специфічний метод. Основні положення теорії статистики у зведеному вигляді викладено в «Очерках по статистике населення» (1960).

Досліджував також теоретичну і прикладну демографію. Сформулював оригінальне визначення сутності демографії, зро­бив внесок у розробку специфічних методів вивчення масових явищ і процесів. Розробив нові методи аналізу смертності й шлюбності.

Наукова спадщина М. Птухи — понад 120 праць і розвідок.

Помер 3 жовтня 1961 р. у Києві.