Український історик

Народилася 13 лютого 1884 р. в м. Харкові у родині військового. Закінчила Марішську жіночу гімназію та історико-філологічне відділення Київських вищих жіночих курсів. У 1916 р. склала вступні іспити на історичне відділенні Київського університету. Працювала приват-доцентом цього навчального закладу. У 1909 р. брала участь в експедиції під керівництвом В. Хвойки.

Викладала історію, географію, історичну географію, археоло­гію, етнографію, первісну культуру у середніх та вищих на­вчальних закладах, плідно працювала на науковій ниві. Її ціка­вили архіви Києва, Катеринослава. Одеси та Сімферополя.

1940 р. захистила докторську дисертацію на тему «Нариси з історії заселення Південної України в середині XVIII ст. (1734— 1775)», була професором Київського університету. В роки гітле­рівської окупації відмовилася від евакуації, працювала директо­ром Інституту археології Всеукраїнської академії наук. З на­ступом радянських військ виїхала до Львова, потім до Праги Майже 30 років проживала в Мюнхені, викладала в Українсько­му вільному університеті, продовжувала наукову діяльність.

Автор праць з історії України: «Хмельниччина» (1947), «Істо­рія Української церкви» (1949), «До історії повстання на Запо­ріжжі 1768» (1952), «Гетьман Мазепа та його доба» (1959), «Укра­їнський вільний університет» (1921—1971), «Історія України» (т. 1—2, Мюнхен, 1973—1976).

У доробку Н. Полонської-Василенко близько 200 досліджень з українознавства. В Мюнхені вона очолювала українську науко­ву еміграцію. Особливе місце в її дослідженнях посідають статті- спогади про А. Кримського, М. Грушевського, С. Єфремова, М. Зе­рова, Д. Дорошенка, В. Короленка.

Найвизначнішою працею Н. Полонської-Василенко є двотом­на «Історія України», в якій висвітлено політичну історію та багатовікову боротьбу українського народу за свою державність, подано огляди економічного життя, соціальних відносин, розвит­ку культури, церкви з найдавніших часів до початку 20-х років XX ст. Праця опублікована в 1992 р. у Києві.

Н. Полонська-Василенко — дійсний член київського това­риства Нестора Літописця та Київського товариства пам'яток старовини і мистецтва (з 1912), Наукового товариства ім. Т. Шев­ченка (з 1947), Української вільної академії наук (з 1948), Міжна­родної академії наук у Празі (з 1953).

Померла 8 червня 1973 р. у німецькому містечку Новий Ульм.