Український художник

Народився 2 лютого 1850 р. в маєтку Матронівка (нині Кіровоградської області) в родині артилерійського офіцера (його дід Данило Похитон був запорозьким козаком). Певний час навчався у Полтавському кадетському корпусі, а по­тім — у Миколаївській чоловічій гімназії, яку закінчив 1872 р.

З дитинства виявляв значний інтерес до образотворчого ми­стецтва. Багато малював, робив копії старовинних гравюр і картин давніх майстрів. У 1876 р. за станом здоров'я І. Похитонов зму­шений був виїхати за кордон. З 1913 р. жив в Україні. Неодно­разово впродовж життя художник приїздив до Білорусії та Крас­нодарського краю. У 1919 р. емігрував.

Рішення стати художником визріло в нього після ознайом­лення з виставкою передвижників, яка проходила в Одесі. І. По­хитонов не мав спеціальної художньої освіти, проживаючи в Парижі, користувався порадами відомих російських художників П. Дмитрієва-Оренбугського і О. Боголюбова. Боголюбов мав особливий вплив на формування художньої майстерності мит­ця. Перебуваючи у Франції, а згодом у Бельгії, Похитонов по­вертався до відтворення пейзажів тих місцевостей, де проходили його юнацькі роки. Невеликі за розміром твори відзначаються мініатюрною технікою виконання, тонким вишуканим живо­писом, розмаїтістю композиції. Свої картини І. Похитонов ство­рював на дощечках лимонного або червоного дерева. Написа­ні пейзажі полірував риб'ячою кісткою, знову прописував, знову полірував, завдяки чому досягав особливої емалевої гладкості і багатошаровості картин.

Багато років І. Похитонов провів за кордоном, однак його знали і цінували на батьківщині. У 1892 р. в Бельгії живопи­сець зустрічався з відомим російським колекціонером П. Третья- ковим. Відвідавши майстерню художника, меценат придбав се­рію пейзажів.

У 1891 р. він став членом Товариства південноросійських художників. У 1890 р. — експонент, а з 1905 р. — член Товари­ства пересувних художніх виставок. У 1904 р. за дев'ять панно із зображенням місцевості в Болгарії, де під час російсько-ту­рецької війни 1877—1878 рр. проходили військові дії, йому при­своєно звання академіка, обрано дійсним членом Петербурзької Академії мистецтв (1904).

Ще за життя художника в Парижі і Брюсселі відбулися пер­сональні виставки його творів (у 1908, 1910, 1913 і 1922 ро­ках — в Льєжі, а в 1909 і 1923 — в Антверпені). Поетом приро­ди й гармонії називали І. Похитонова його сучасники.

Твори: «Барбізон» (1880), «Торре дель Греко» (1891), «Тру- Луетт. Рання весна», «Панн Плят» (обидві 1895), «На півдні Ро­сії. Вівці на тирлі», «Зимові сутінки на Україні» (кінець XIX ст.); «Збирання картоплі. Жабовщизна», «Вечір на Україні», «Жни­ва», «Гаряче джерело», «Зима» (всі 1902); портрети І. Тургенєва, Л. Толстого; кілька жанрових картин: «Мисливець взимку», «Да­ма біля дзеркала» та ін.

Помер 22 грудня 1923 р. у бельгійському м. Льєж (за інши­ми відомостями — у Брюсселі).