Український громадсько-політичний діяч, вчений, публіцист
Народився 31 липня 1850 р. у с. Ярославка (нині Шполянського району на Черкащині) в родині поміщиків. Закінчив у 1871 р. природничий факультет Київського уні-верситету й після захисту дисертації здобув ступінь кандидата природничих наук. Дещо пізніше, склавши іспити на медичному факультеті цього самого університету, отримав диплом лікаря. У листопаді 1871 р. виїхав за кордон. У 1876 р. після захисту дисертації на тему «Розщеплення білків ферментами підшлункової залози» отримав диплом Бреславського (тепер Вроцлавського) університету. Входив до складу Південно-Західного відділення Російського географічного товариства, Географічного І товариства і Товариства розвитку науки у Франції.
Перебуваючи за кордоном, разом з П. Лавровим брав активну участь в організації журналу «Вперед!», зблизився з представниками міжнародного соціалістичного руху, прогресивною українською інтелігенцією. Намагався організувати у Відні український соціалістичний журнал, створити всеслов'янський осередок, слов'янську читальню. Повернувшись улітку 1874 р. на батьківщину, проводив активну роботу щодо створення Української соціал-демократичної партії, брав участь у діяльності київської Громади. У 1875 р. разом з О. Терлецьким організував у Відні видання перших соціалістичних брошур українською мовою, а в 1880 р. з М. Драгомановим та М. Павликом видавав у Женеві часопис «Громада». Програма Громади, складена в основному С. Подолинським, стала значним етапом у розвитку української соціалістичної думки.
Переважна більшість суспільствознавчих праць С. Подолинського присвячена історії, теорії й практиці соціалістичного руху в Європі, а також укоріненню інтернаціональних ідей на українському ґрунті. Головні з них: «Нарис розвитку Міжнародної асоціації робітників» (залишилася незакінченою), «Парова машина. Казка», «Про бідність» (обидві 1875), «Про те, як наша земля стала не наша» (1877), «Ремесла й фабрики на Україні», «Нігілізм в Росії», «Соціалізм, нігілізм та тероризм», «Соціалісти-українці в Австрії» (всі 1880), «Громадівство й теорія Дарвіна», «Громадівський рух в Англії і Ірландії», «Перегляд громадівського руху в Західній Європі» (всі 1881) та ін.
У низці праць, зокрема «Життя й здоров'я людей на Україні» (1879), «Села на Україні. Демографічний етюд» (1880—1881), «Замітка по етнографії, статистиці й санітарному стану України» (1881), виступив як фундатор української соціоетногігієни. Ідеї С. Подолинського про енергетику життя знайшли відображення в оригінальному дослідженні «Праця людини та її відношення до розподілу енергії» (1880), яке у певних модифікаціях було надруковане німецькою, французькою та італійською мовами (цю роботу високо оцінював В. Вернадський). Праці С. Подолинського сприяли творчому зростанню багатьох видатних діячів української культури, зокрема І. Франка, М. Павлика, О. Терлецького. Перекладені російською, сербською, білоруською, польською, французькою, німецькою, італійською мовами, вони засвідчили високий рівень української суспільно-політичної та наукової думки другої половини XIX ст.
Напружена праця, смерть дітей, матеріальні нестатки призвели у 1882 р. до тяжкої хвороби вченого (прогресивного паралічу мозку).
Помер 12 липня 1891 р. у Києві.
