Українська письменниця, фольклорист, етнограф,видавець, громадський діяч.

Народилася 29 липня 1849 р. в м. Гадяч на Полтавщині. Мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова. 1866 р. закінчила Інститут шляхетних дівчат, оселилася в Києві.

Наукова праця «Український орнамент» (1876) принесла авторці славу першого в Україні знавця давнього виду мисте­цтва — орнаменту. Олена Пчілка була видавцем і редактором журналу «Рідний край» та додатку до нього «Молода Україна».

1905—1914 рр. були тяжкими для Олени Пчілки — померли чоловік, син і донька. Вона залишила Київ і переїхала до Гадя­ча. Продовжувала співпрацювати з «Рідним краєм».

З 1920 р. Олена Пчілка — член Етнографічної комісії ВУАН. Активно працювала також у складі комісій — літературно-істо­ричної, громадських течій. 1927 р. стала першою жінкою членом-кореспондентом ВУАН у галузі суспільних наук.

Перші поетичні твори написала у 1880 р. Єдиною опубліко­ваною за життя авторки поетичною збіркою була «Думки-мережанки» (1886). До неї увійшли оригінальні поезії, переспіви, бай­ки, жарти. Найповніше обдаровання Олени Пчілки виявилося в художній прозі. У 1884—1886 рр. у львівському журналі «Зоря» були опубліковані оповідання «Пігмаліон», «Забавний вечір», «Чад». Згодом у цьому журналі з'являються повісті «Світло доб­ра і любові», оповідання «Соловйовий спів», «Маскарад», «За правдою», в яких зображено життя української інтелігенції, дрібномаєткового панства і чиновництва, атмосферу салону. Улюбленим засобом подання матеріалу є інтелектуалістська дис­кусія. Однак у цю приємну словесну салонову гру вривалися бентежні і пекучі питання про народ, його соціальні кривди. Оповідання Олени Пчілки побудовано на змалюванні рафіно­ваного панства поряд з убогим людом, на контрасті між блиску­чими святковими балами і гіркою долею бідняка.

1887 р. Олена Пчілка взяла участь у виданні жіночого аль­манаху «Перший вінок», до якого вмістила оповідання «Това­ришки». Головним об'єктом зображення в ньому є молоді жінки 60-х років XIX ст. Письменниця відтворила процес емансипації в його типових виявах, вихід жіноцтва на шлях самостійної діяльності, служіння ідеалам прогресу.

Погляди Олени Пчілки на виховання дітей були своєрідні і на той час оригінальні: вона не визнавала жодних бонн, гуверне­рів; цікавилася шкільною наукою, із захопленням розповідала на сторінках своїх творів про народних учителів, які несли світло освіти в народ (оповідання «Півтора оселедця»). Вона не залиши­ла розгорнутого і систематичного викладу педагогічних думок, проте освітньо-виховна діяльність її розвивалася за продума­ними педагогічними принципами, що випереджали педагогіч­ну науку того часу.

В останні роки свого життя Олена Пчілка зазнала пересліду­вань: лише тяжка недуга врятувала її від репресій.

Померла 4 жовтня 1930 р. Похована на Байковому кладо­вищі в Києві.