Український поет

Народився 16 травня 1895 р. в с. Куцівка на Київщині (нині Черка-щина) в селянській родині. В українську поезію прийшов на початку 20-х років XX ст.

Перший твір — поема «Думи солдата» (1916), спрямований проти російського царату і тодішньої війни, — до нас не дійшов. За написання і поширення твору серед вояків потрапив під військово-польовий суд. Від розстрілу врятували жовтневі події 1917 р. Брав активну участь у національно-державному відрод­женні України, вчителював, багато писав.

Відомо, що Т. Осьмачка навчався в Київському інституті народної освіти. У 1922—1925 рр. належав до «АСПИСу» («Асо­ціація письменників»), потім — до угруповань «Ланка» й «Марс», куди входили І. Багряний, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плужник та ін. Перша збірка «Круча» вийшла друком 1922 р. Поет відроджував фольклорну традицію, яку витісняли поети рево­люційного пафосу. Погляд Т. Осьмачки найчастіше звертався до села, він бачив його животіння (збірки «Скитські вогні», 1925; «Клекіт», 1929).

З 1930 р. влада систематично переслідувала поета, кілька разів його заарештовували, допитували, близько 10 років провів у будинку для божевільних. Потім — втеча в село, повне забуття й мовчання. То були роки голодомору, арештів, тотальної на­руги над селянством. Очевидно, багато з тодішніх вражень увійшло до його повісті «План до двору», в якій оживають стра­хітливі картини голоду. Саме тут, на селі Т. Осьмачка переклав Шекспірових «Макбета», «Генріха IV».

1942 р. він з'явився у Львові. У 1943 р. тут вийшла його пое­тична книжка «Сучасникам», у якій було зібрано твори, напи­сані впродовж цілого десятиліття. Того ж року залишив Україну й виїхав на Захід, написав і видав багато своїх праць. В еміграції належав до МУРу (Мистецького українського руху), а також до об'єднання українських письменників в екзилі «Слово».

1947 р. написав поему «Поет» — автобіографічний твір, який присвятив батькові. Водночас це поема політична й історична. Чи не вперше в українській поезії маємо твір, де тема України поставлена як тема космічна, твір, що підносить справді пла­нетарні проблеми й загадки людського буття.

Публікуються також збірки поезії «Китиці часу» (1953), «Із- під світу» (1954). Т. Осьмачка — автор повісті «Старший боярин» (1946) — своє-рідного гімну українському небу й сонцю.

Потім були опубліковані «Ротонда душогубців» (1956) та її англомовний варіант (1959) і багато розкиданих по газетах і журналах оповідань, спогадів, статей, афоризмів.

У прозі Т. Осьмачки нерозривно поєдналися яскрава метафо­ричність, гротеск, міфологічна наповненість і ота невловима якість, яку узагальнено називають українським менталітетом.

Прикутий тяжкою хворобою до ліжка, поет планував уклас­ти збірку «Людина між свідомістю і природою», але пережите стало причиною тяжкого душевного зламу.

Помер 7 вересня 1962 р. у психіатричній лікарні поблизу Нью-Йорка.