Український економіст і земський статистик, громадсько-політичний діяч

Народився ЗО червня 1866 р. в с. Будище Черкаської області. З 1890 по 1897 р. працював статистиком Херсон­ського і Симбірського земств. З 1904 р. вчителював у школах Київщини та Чернігівщини. Був організатором і постійним голо­вою Сільськогосподарського кредитного союзу на Конотопщині. З 1917 р. — член Центрального комітету селянської спілки і член Центральної ради. У 1918 р. був одним з організаторів Всеукраїн­ського сільськогосподарського кооперативного союзу «Централ».

Т. Осадчий написав і опублікував кілька праць про селянське землеволодіння і землекористування.

Був представником соціально-історичного напряму в політ­економії. Віддавав перевагу методологічним засадам німецької історичної школи. Соціальні відносини розглядав передусім як правові. Вважаючи юридичну надбудову первинною, Т. Осадчий твердив, що економічне становище людей безпосередньо зале­жить від правових відносин, оскільки «соціальне законодавство діє через психіку людей, торкаючись матеріальних умов». Він визнавав необхідність і доцільність соціальних реформ і певного державного регулювання економіки; намагався обґрунтувати їх напрями, межі, ступінь економічної доцільності тощо. Діяльність держави, на думку Т. Осадчого, має бути спрямована на органі­зацію правильного самоврядування, освіти і зниження податків.

Праці Т. Осадчого містять переважно статистичний опис селянського господарства. Найважливіші з них: «Щербаковская волость Елисаветградского уезда Херсонской губернии» (1891), «Херсонское землевладение и херсонские землевладельцы» (1912), «Силы деревни. Хроника (1870—1900)» (1900).

Учений загалом негативно ставився до марксизму. В дослі­дженні «Общественный быт и проекти его улучшения в XIX ст.» (1902) він визнав марксизм як одну з доктрин побудови спра­ведливого суспільства, проте зазначив, що вона утопічна і «не може мати практичного застосування». Недосконалість і обме­женість марксистського вчення Т. Осадчий вбачав в ігнору­ванні ним психології людей, їхньої моралі.

Пропагував «теорію селянської емансипації», здійснення якої пов'язував з діяльністю інтелігенції. Інтелігенцію вважав голов­ною рушійною силою в боротьбі за емансипацію селянства.

Після 1917 р. вчителював на Чернігівщині, брав участь у роботі кооперативних організацій.

Помер 24 грудня 1945 р.