Філософ, історик, публіцист

Народився 1513 (1515) р. в с. Оріхівка Перемишлянської округи Руського воєводства у Польщі. Навчався У Краківському, Віденському, Віттенберзькому, Падуанському, Болонському університетах, удосконалював знання у Венеції, Римі, Лейпцигу. Повернувшись 1543 р. на батьківщину, займався суспільно-політичною діяльністю.

Писав твори на історичні, політичні та релігійно-полемічні теми. Найвизначніші з них: «Про турецьку загрозу» (дві про­мови, видані у Кракові 1543 і 1544 р., які порушують актуальне на той час питання — згуртування європейських народів проти турецької експансії); «Про целібат » (1547), «Напучення польському королеві Сигізмунду Августу» (1543, 1548); «Хроні­ки», які охоплюють п'ять років історії Польщі; «Промова на погреб Сигізмунда І » (1548). Памфлет «Відступництво Риму»— найгостріший антипапський твір часів Відродження в Європі і чи не найперший полемічний твір в українській літературі. Становлять інтерес також листи, діалоги, памфлети та промови С. Оріховського на різні теми.

Свій багатогранний талант С. Оріховський виявив у багатьох сферах духовної культури. В галузі філософії його найбільше цікавили питання, пов'язані з етикою і політикою. Він, власне, першим з українських полемістів виступив на захист право­славної віри.

Як типовий представник європейської політико-правової думки, С. Оріховський розробив концепцію природного права та суспільно-договірного походження держави, обстоював ідею держави як аристократичної республіки, очолюваної освіче­ним, підпорядкованим закону монархом.

Особливий інтерес учений виявляв до історії своєї Вітчизни, прагнув довести давність культурно-історичних традицій україн­ського народу. На його думку, історик не повинен «нічого вигаду­вати, а має писати правду; не керуватися ні приязню, ні нена­вистю». Історичний поступ він пов'язував з розвитком науки й освіти. Досконало володів українською, польською та латин­ською мовами, високо цінував старослов'янську. В його польськомовних творах є багато лексичних і фонетико-морфологічних запозичень з української та старослов'янської мов.

С. Оріховський був найвизначнішою постаттю в східносло­в'янській культурі доби Відродження. В Західній Європі його називали «українським (рутенським) Демосфеном» та «сучас­ним Цицероном».

Праці вченого ще за його життя друкувалися в багатьох країнах, а гуманістичні ідеї вплинули на становлення жанру полемічної літератури в Україні.

Помер у 1566 р.