Український поет, учений і громадський діяч

Народився 1907 р. у Житомирі. Син класика україн­ської літератури О. Олеся. 15-річним юнаком разом з матір'ю емігрував на Захід (до Берліна, а згодом до Праги). Закінчивши гімназію, вступив на філософський факультет Кардового університету. 1929 р. захистив докторську дисертацію з археології. Досвіду вченого-археолога набув, беручи участь в археологічних розкопках та працюючи в музеях Галичини, Чехословаччини, Югославії, Австрії. О. Ольжич став першо­рядним фахівцем зі слов'янської археології. Чимало його по­шукових праць було видано різними європейськими мовами. Він читав лекції у Гарвардському університеті в СІПА. Дбаючи про українську науку за кордоном, разом з іншими вченими заснував Український науковий інститут Америки. За його редакцією 1939 р. у Празі вийшов збірник наукових праць цього інституту.

Неабиякий вплив на формування О. Ольжича як поета-борця, патріота України мала творчість поетів-неокласиків М. Зерова, П. Филиповича, Ю. Клена, Є. Маланюка та ін. Пророчі вірші О. Ольжича стугонять ритмом боротьби за незалежність Української держави. До літературної спадщини поета увійшли збірки «Цитаделя духа», «Рінь», «Вежі», «Підзамча». А першим його друкованим твором стало дитяче оповідання «Рудько», видане у Празі 1928 р. під псевдонімом О. Лемка.

У 90-х роках уже в незалежній Україні фундація ім. О. Ольжи­ча випустила у світ книжку «Незнаному Воякові», в якій упер­ше зібрано чималий доробок поета-патріота: вірші, прозу, літе­ратурознавчі розвідки, епістолярну спадщину.

О. Ольжич був не тільки науковцем і поетом, а й визначним громадським і політичним діячем. Обстоюючи незалежність України, він вступив до ОУН, заснованої Є. Коновальцем, очо­лював її культурну референтуру, налагоджував випуск легаль­них і нелегальних брошур, відозв, плакатів. Брав активну участь у подіях на Карпатській Україні 1938—1939 рр., коли перед усім світом було задекларовано волю українців мати національ­ну державу.

Під час другої світової війни був політичним в'язнем гітлерів­ського концентраційного табору «Заксенгаузен». У червні 1944 р. був замучений фашистами.

1994 р. в Україні був оголошений роком О. Ольжича. В містах України, а також у низці населених пунктів Німеччини, у Празі, Гарварді, Лігайтоні (США) відбулися вечори, конференції, ви­ставки його пам'яті.