Український поет початку XX ст.

Народився 5 грудня 1878 р. на хуторі Кандиби поблизу Білопілля (нині Сумська область). Першого вірша написав у 9 років. Навчався у Дергачівському хліборобському училищі. У 1902 р. закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Києві за фахом.

Як поет дебютував 1905 р. в Одеському альманасі «Багаття». 1907 р. у Петербурзі вийшла друком перша збірка поезій, в якій О. Олесь виявив себе як зрілий художник слова і тонкий лірик. Друга збірка «Поезії. Книга II» вийшла також у Петербур­зі 1909 р., третя — «Книжка третя» — 1911 р. в Києві. У 1914 р. побачила світ збірка «Твори».

Багато ліричних творів О. Олеся покладено на музику. Компо­зитор М. Лисенко написав музику до його поезії «Не беріть із зеленого лугу верби», К. Стеценко — до вірша «Сосна».

В українську літературу О. Олесь увійшов як чудовий про­никливий лірик, співець природи і кохання. Його перу нале­жать вірш «Айстри», збірки «Перерва», «Чужиною», «Кому повім печаль мою», «Чари ночі».

У 1919 р. виїхав за кордон. Спочатку проживав у Відні, а з 1923 р. — в Чехословаччині. 1919 р. вийшла у світ збірка «Чужи­ною», яка містила сповнений трагізму вірш «Така глибока вто­ма». Сумував за Батьківщиною і намагався зробити для неї все, що було в його силах.

У 1920 р. написав низку творів на теми з історії Київської Русі, в яких оспівав героїзм народу. Працював над поетични­ми переказами народних казок, писав п'єси для дітей.

Помер 22 липня 1944 р. у Празі.