Огоновський Омелян Михайлович

Український мовознавець, літературознавець, письменник і громадський діяч

Народився 3 серпня 1833 р. в с. Григорів Рогатинського повіту на Опіллі (нині Івано-Франківська область). У 1857 р. закінчив Львівську духовну семінарію. Навчався на філософському факультеті Львівського університету, водночас викладав українську мову в академічній гімназії. З 1865 р. — доктор філософії, з 1867 р. — заступник завідувача кафедри української мови, з 1870 р. — професор Львівського університету.

О. Огоновський був активним членом «Руського товариства педагогічного», «Рідної школи», одним із засновників «Просві­ти», очолював філологічну секцію Наукового товариства ім. Т. Шев­ченка.

Перші літературні спроби припадають на гімназійний період Великого розголосу набула драма «Федько Острозький».

Справою життя вченого стали дослідження на теренах укра­їнської лінгвістики та літературознавства. Він автор численних праць про історію та говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася євро­пейським мовознавцям. Праці О. Огоновського були особливо актуальними з огляду на гостру боротьбу проти москвофільства та спроби запровадження «язичія». Багато часу він приділяв ви­вченню українського пісенного фольклору, постійно звертаю­чись до нього у своїх історико-літературних студіях. 1876 р. у Львові вийшов друком один із перших перекладів «Слова о полку Ігоревім» українською мовою з примітками О. Огоновського.

Перу вченого належать також посібники та популярні книж­ки з граматики української мови. Він організував повне двотом­не видання «Кобзаря» Т. Шевченка, яке І. Франко вважав най­кращим з виданих у Галичині.

Значною подією в культурному житті України стала шести­томна «Історія літератури руської», що публікувалася на шпаль­тах часопису «Зоря» з 1886 р. Це була спроба першої повної історії української літератури.

О. Огоновський — автор розвідок «Погляд на історію руської літератури в часи татарщини», «Огляд літературно-історичний», учений залишив велику епістолярну спадщину. Його науковий доробок високо оцінили І. Франко, М. Павлик, Д. Мордовцев, М. Драгоманов.

Помер 28 жовтня 1894 р. у Львові.