Оглоблин Олександр Петрович

Український історик, громадський діяч

Народився у 1899 р. у Києві у родині нащадків відомих українських козацьких родів. Закінчив Третю київ­ську чоловічу гімназію. Восени 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1926 р. здобув науковий ступінь доктора історії української культури (Одеса), а в 1941 р. — доктора історичних наук (Москва). У 1921—1941 рр. був професором Київського університету, Археологічного інсти­туту (1921—1922), Інституту народного господарства в Києві (1927 * 1930), Одеського університету (1934—1941). За «український націоналізм» його переслідували органи ДПУ.

У роки німецької окупації був головою Київської міської управи і членом Української національної ради (вересень—жов­тень 1941), згодом директором Музею-архіву в Києві (1942). 1943 р. переїхав до Львова. За пропозицією митрополита А. Шептицького працював над оформленням і статутом Церковно-ар­хеографічної комісії. У 1944 р. емігрував до Західної Європи, а в 1951 р. — до США. О. Оглоблин був співзасновником і голо­вою Українського історичного товариства (1965—1980), прези­дентом УВАН у США (1970—1979, а з 1988 — почесним прези­дентом академії), професором Гарвардського університету (1970— 1973), почесним членом Українського наукового інституту Гар­вардського університету (1973), почесним членом НТШ у Європі (з 1974, а з 1988 — почесним членом усіх крайових НТШ), почесним головою Українського історичного товариства (1981), членом редакційної колегії часопису «Український історик» (з 1984).

О. Оглоблин — автор понад 700 публікацій з історії України, історіографії, джерелознавства та інших галузей науки. Відо­мими є такі його праці: «Очерки истории украинской фабрики. Мануфактура в Гетьманщине» (1925); «До історії Руїни» (1928), «Петрик, ханський гетьман України» (1930), «Нариси історії капіталізму на Україні» (1931), «Московська теорія III Риму в XVI—XVII ст.» (1951), «Українсько-московська угода 1654 р.», «Хмельниччина й українська державність» (обидві 1954), «Думки про Хмельниччину» (1957), «Люди старої України» (1959), «Геть­ман Іван Мазепа та його доба» (1960).

О. Оглоблин написав велику кількість статей в українській і англомовній «Енциклопедії українознавства» (1949—1989). Три­валий час досліджував період української національної рево­люції середини XVII ст. Дотримувався думки, що за Хмельнич­чини перемогла концепція козацької держави. Добу Івана Ма­зепи розглядав як час відродження України, а самого гетьмана вважав українським державцем, який хотів реалізувати другу Хмельниччину.

Учений обґрунтував положення про те, що ідея української козацької держави після ліквідації Гетьманщини не вмерла. Одним із перших розшифрував анонім старшинсько-козацького товариства «Літопис Самовидця».

Помер 16 лютого 1992 р. Похований у м. Спрінгфілді (США).