Український політичний і освітній діяч, учений-філолог, літературознавець.

Народився 1852 р. у м. Новгороді-Сіверському Черні­гівської губернії. До 1873 р. навчався в Київському університеті. Після закінчення університету тривалий час ви­кладав у навчальних закладах Києва. 1905—1914 рр. — заснов­ник і директор гімназії в Києві. Брав участь в українському національному русі. Належав до активних членів київської Ста­рої громади, з 1875 р. — скарбник Громади. 1893—1906 рр. — редактор журналу «Киевская старина», часопису «Україна». 1914—1917 рр. В. Науменко очолював Українське наукове това­риство. В березні — квітні 1917 р. виконував функції заступника голови Української Центральної ради. В цей період В. Науменко став одним з організаторів національної системи освіти в Украї­ні. Влітку 1917 р. був призначений спочатку заступником, а згодом і куратором Київської шкільної округи.

У грудні 1917 р. В. Науменко вийшов з партії кадетів і став ініціатором створення Української федеративно-демократич­ної партії. В період Гетьманату він очолював Міністерство на­родної освіти. 1918—1919 рр. займався науковою роботою в Українській академії наук.

Автор праць: «Новеллы Боккаччо в южнорусском стихотворном пересказе 17—18 вв.»(1885), «Слово о полку Игореве, как памятник дружинной поэзии» (1895), «Обзор фонетических особенностей малорусской речи» (1889), «Нові матеріали для історії української літератури 19 ст.» (1919).

Влітку 1919 р. був заарештований більшовиками і розстрі­ляний.