Український художник і педагог, громадський діяч

Народився 7 вересня 1875 р. в Києві у родині іконо­стасного майстра, брата М. Мурашка. Дитячі роки майбутній художник провів у м. Борзна, що на Чернігівщині. З дитинства його навчав малювати батько, творча манера якого справила сильне враження на хлопця, її вплив відчувався й тоді, коли Олександр став відомим художником.

Наприкінці 80-х років, отримавши підряд на допоміжні ро­боти з оформлення Володимирського собору, батько разом із своєю майстернею переїжджає до Києва. Ця обставина відіграла вирішальну роль у долі Олександра, якому пощастило працювати пліч-о-пліч з видатними майстрами — В. Васнецовим, М. Нестеровим. Вони переконали батька в необхідності дати талановитому хлопцеві відповідну художню освіту.

Художню освіту здобув у Київській малювальній школі М. Мурашка. У 1894 р. Олександр переїхав до Петербурга і вступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. У 1900 р. закінчив Петербурзьку Академію мистецтв (у І. Рєпіна).

У роки навчання формуються головні принципи його мис­тецтва — реалістичність, глибина задуму, увага до внутрішнього світу людини. Саме так виконано портрети М. Нестерова, О. Таїрова та ін. За програмне полотно «Похорон кошового» (1900) О. Мурашко був удостоєний звання художника з правом поїзд­ки за кордон на кошти Академії. В 1901 р. навчався в студії А. Ажбе в Мюнхені. Відвідав великі міста й музеї Італії, Франції, Німеччини. У 1902—1904 рр. вдосконалював майстерність у Па­рижі. Повернувшись на батьківщину, бере участь в організації «Нового товариства художників», членом якого був близько деся­ти років (1904—1915). У 1906 р. О. Мурашко створює картину «Карусель», яка уславила його. У 1909 р. на виставці в Мюнхені цю роботу було відзначено золотою медаллю.

У 1909—1912 рр. викладав у Київському художньому учи­лищі; у 1912—1917 рр.— у власній художній студії, яку відкрив у Києві разом з А. Крюгер-Праховою; з 1917 р. — в Українській академії мистецтв.З 1915 р. був експонентом, аз 1916 р. — членом Товариства пересувних художніх виставок.

На кінець першого десятиліття XX ст. припадає найбільш плідний період його творчості. Поряд з портретом він приділяє жанровому живопису дедалі більше уваги.

У 1916 р. О. Мурашко започаткував Київське товариство художників. Продовжував успішно експонувати свої картини на виставках, у тому числі за кордоном, зокрема на виставках Мюнхенського Сецесіону. У цих роботах відчувався інтерес художника до новітніх західноєвропейських течій у мистецтві.

Твори: «Похорон кошового» (1900, для центральної постаті позував М. Старицький), «На вулицях Парижа» (1902—1903), «Паризьке кафе» (1903), «Неділя» (1909), «Селянська родина» (1914), «Продавщиці квітів» (1917); портрети — «Дівчина в чер­воному капелюсі» (1902—1903), «Портрет М. Мурашка» (1907), «Автопортрет» (1918) та ін.

14 червня 1919 р. загинув у Києві за трагічних обставин.