Український історик архітектури, мистецтвознавець

Народився 12 вересня 1889 р. у с. Радовка Оренбурзь­кої області. Навчався у Тифліському реальному учи­лищі. У 1917 р. закінчив Київський політехнічний інститут. Із 1919 р. під керівництвом М. Біляшівського досліджує пам'ятки давньоруської архітектури, з 1920 р. — очолює секцію архі­тектури Всеукраїнського комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва (ВУКОПИС), докладаючи багато зусиль для збере­ження реліквій української культури.

Викладав у київських інститутах — архітектурному, худож­ньому, інженерно-будівельному; професор (з 1923). У 1926— 1927 рр. — декан архітектурного факультету Київського худож­нього інституту. Упродовж багатьох років досліджував Софійський та Михайлівський собори в Києві, Борисоглібський собор у Чернігові та інші пам'ятки давньоруського зодчества, а також античне будівництво (Ольвія). Вивчаючи пам'ятки візан­тійської, грузинської, вірменської архітектури, дослідник спро­стував помилкові висновки щодо провінційності давньорусь­кої архітектури порівняно з візантійською. Вчений аргументо­вано довів, що архітектура Київської Русі є глибоко оригіналь­ною, самостійною і відрізняється від візантійської навіть буді­вельною технікою. Він вважав, що культура Русі пройшла одні й ті самі етапи розвитку, що й культури країн Заходу та Сходу. Свої міркування щодо первісного вигляду Софії Київської та значення давньоруського зодчества в історії світової архітек­тури він виклав у роботі «Київська Софія у світлі нових спосте­режень» (1926). Відомі також роботи вченого про архітектурні пам'ятки Чернігова («Спасо-Преображенський собор у Черні­гові за новими дослідженнями», «Успенська церква Єлецького монастиря в Чернігові» (обидві — 1928)), у яких він виявив елементи романської архітектури.

1926 р. І. Моргілевський заснував музей у Всеукраїнському музейному містечку (територія Києво-Печерської лаври) і кілька років керував ним. На високому науковому рівні проводить обміри архітектурних пам'яток Києва, Чернігова, Канева та ін. Деякі з пам'яток втрачено, тому нині ці обміри мають неабияке значення.

1934 р. у зв'язку з переносом столиці України до Києва, виникла ідея знесення Михайлівського Золотоверхого монас­тиря для проектування нової урядової площі. І. Моргілевський тяжко переживав знищення видатної пам'ятки Київської Русі і спішно розпочав обміри та точну фіксацію споруд монастиря. Висока якість проведеної роботи дала змогу сучасним будівни­чим точно відтворити архітектуру собору.

І. Моргілевський був членом-кореспондентом Академії архі­тектури СРСР (з 1941), блискучим викладачем, лекції якого від­відували навіть студенти з інших факультетів. Вражали енцикло­педичні знання вченого, вільне володіння матеріалом. Дослід­ник залучав студентів до наукової роботи, навчав обмірювати та досліджувати архітектурні пам'ятки. Серед його учнів — В. Заболотний, Я. Штейнберг, А. Милецький, В. Гопкало, М. Холостенко та багато ін. На жаль, дуже мало робіт І. Моргілевського опубліковано, не видано і його архіви.

Помер 7 грудня 1942 р. у Києві.