Український письменник

Народився 13 травня 1849 р. у сім'ї дрібного служ­бовця. У 1862 р. закінчив Гадяцьке повітове училище.

У 1863—1871 рр. служив канцеляристом у Гадячі, Прилуках та Миргороді. З 1871 р. жив у Полтаві, працював у губернсько­му казначействі та казенній палаті. 1914 р. дістав чин дійсного статського радника.

До ранніх літературних спроб письменника належать вірші, драми та оповідання, більшість з яких лишилися незавершеними («Голодні годи», «Ганнуся», «Палійка», «Карло Карлович» та ін.).

У першому опублікованому оповіданні «Лихий попутав» (1872) змалював сумну долю жінки-покритки. У 1874 р. поба­чила світ повість «П'яниця», у 1877 р. — «Лихі люди».

Широке визнання письменникові приніс роман «Хіба ре­вуть воли, як ясла повні?», над яким від працював разом з братом І. Біликом (І. Я. Рудченком) упродовж 1872—1875 рр. (уперше був надрукований 1880 р. у Женеві). З цим романом ідейно й тематично пов'язані повісті 80-х років «За водою» і «Голодна воля».

Вершин реалізму Панас Мирний досяг у відомому романі «Повія» — одному з найдовершеніших зразків українського соціально-психологічного роману XIX ст.

У літературному доробку письменника є блискучі зразки малої епічної форми: цикл оповідань-картинок «Як ведеться, так і живеться» (кінець 70 — середина 80-х років), оповідання «Морозенко», нарис «Серед степів» (обидва 1885) та ін.

Працював також у жанрі драматургії (комедії «Перемудрив», 1885; «Згуба», 1896; драми «У черницях», 1884; «Спокуса», 1901; «Лимерівна», 1892 тощо).Займався перекладацькою діяльністю. Переклав «Короля Ліра» У. Шекспіра, «Думу про Гайавату» Г. Лонгфелло, твори О. Пушкіна, К. Рилєєва, М. Лєрмонтова, О. Островського. Перу письменника належить оригінальний переспів «Слова о полку Ігоревім» («Дума про військо Ігореве», 1883).

У 1905 р. опублікував утопічну поему в прозі «Сон».

Помер 28 січня 1920 р. у Полтаві.