Український актор, режисер і сценарист

Народився 15 червня 1941 р. в с. Чортория (нині Чер­нівецької області) в селянській родині.

У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, у 1961 р. — театр-студію при Чернівецькому українському драматичному театрі ім. О. Кобилянської, в 1965 р. — акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка- Карого. Ще студентом, у 22 роки, зіграв першу роль у кіно — Т. Шевченка у фільмі В. Денисенка та Д. Павличка «Сон» (1964).

Після закінчення інституту І. Миколайчук — актор і режи­сер Київської кіностудії ім. О. Довженка. У 60-ті роки працю­вав із С. Параджановим. І. Миколайчуку судилося стати провіс­ником оновлення українського кіно. Цілковито віддаючи себе роботі, поступово втрачав зір; лікувався. І. Миколайчук зіграв головну роль — Івана Палійчука — у картині «Тіні забутих предків», яка на міжнародному фестивалі в Аргентині здобула нагороду «Срібний хрест». У період неосталінізму цей фільм було оголошено «небезпечним». Хоча картина й отримувала призи на кінофестивалях за рубежем, але інформація про це приховувалася.

Далі були ролі у фільмах «Гадюка», «Анннчка», про які по­чала писати зарубіжна преса. У час політичної задухи Ю. Ілленко запропонував І. Миколайчукові створити фільм про його ро­дину. Так з'явилася стрічка «Білий птах з чорною відзнакою», в якій 1. Миколайчук мав зіграти роль Ореста Дзвонаря — силь­ну й волелюбну людину. Та за вказівкою ЦК КПУ І. Миколай­чукові не дали цієї ролі. На VII Московському міжнародному фестивалі стрічка отримала золоту медаль, її закупили 57 країн. А на батьківщині фільм згодом був знятий з прокату за «націо­налістичний душок».

На кіностудії О. Довженка було створено фільм «Пропаща грамота» (1972), в якому І. Миколайчук створив колоритний образ козака Василя, де виступив і режисером своєї ролі. Йому належить і музичне оформлення картини. Та чорне тавро на­ціоналізму відіграло свою роль і тут — фільм зняли з прокату.

У 1972 р. І. Миколайчук у співавторстві з Б. Івченком напи­сав сценарій за твором Г. Хоткевича «Кам'яна душа», проте втілити його заборонила цензура. І. Миколайчук створив образи Любомира («Захар Беркут»), Русина («Народження людини»), Олексія («Коли людина посміхнулася»), Гната («Тривожний місяць вересень»), Руснака («Спокута чужих гріхів»), князя Володимира («Легенда про княгиню Ольгу»), комісара Громо­ва («Комісари»), Давида Мотузки («Бур'ян»). Усі вони позна­чені тонким психологізмом, глибоким розумінням людської душі та високою майстерністю актора. Кінофільм «Вавилон — XX» був дебютом Миколайчука-режисера. На XII Всесоюзному фестивалі він був відзначений призом за режисуру.

Через тяжку хворобу і тривалі переслідування рідкісний талант митця не був розкритий в усій його повноті й багато­гранності.

Помер 3 серпня 1987 р. Похований у Києві.