У пантеоні видатних учених XX ст. образ академіка Миколи Михайловича Амосова займає особливе місце. Він блискучий хірург, теоретик медицини, філософ, талановитий

кі­бернетик, соціолог, письменник, громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ле­нінської і трьох Державних премій України, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, професор, доктор медич­них наук.

Народився Микола Амосов у с. Ольхово Вологодської губернії 6 грудня 1913 року. Батько пішов на війну 1914 року, а повер­нувшись - залишив сім'ю. Мати працювала акушеркою. Хоч жили дуже бідно, проте вона ніколи не брала подарунків від пацієнтів і в Цьому залишалася для Миколи прикладом на все життя. З 12 до 18 років хлопець учився в школі, трудився по господарству і багато читав. У 1932 році закінчив Череповецький механічний технікум і почав працювати в Ар­хангельську начальником зміни робітників На електростанції при великому лісопильному 3аводі. А згодом майже одночасно М.М. Амосов вчився у Всесоюзному заочному індустрі­альному Інституті в Москві (1934-1940 рр.) архангельському державному медичному статуті (1935-1939 рр.). Обидва інститути у пантеоні видатних учених XX ст. образ академіка Миколи Михайловича Амосова займає особливе місце. Він блискучий хірург, теоретик медицини, філософ, талановитий кі­бернетик, соціолог, письменник, громадський діяч, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ле­нінської і трьох Державних премій України, академік НАН і АМН України, заслужений діяч науки України, професор, доктор медич­них наук.

Народився Микола Амосов у с. Ольхово Вологодської губернії 6 грудня 1913 року. Батько пішов на війну 1914 року, а повер­нувшись - залишив сім'ю. Мати працювала акушеркою. Хоч жили дуже бідно, проте вона ніколи не брала подарунків від пацієнтів і в Цьому залишалася для Миколи прикладом на все життя. З 12 до 18 років хлопець учився в школі, трудився по господарству і багато читав. У 1932 році закінчив Череповецький механічний технікум і почав працювати в Ар­хангельську начальником зміни робітників На електростанції при великому лісопильному 3аводі. А згодом майже одночасно М.М. Амосов вчився у Всесоюзному заочному індустрі­альному Інституті в Москві (1934-1940 рр.) . архангельському державному медичному статуті (1935-1939 рр.). Обидва інститути він закінчив із відзнакою і отримав відповідно диплом інженера-теплотехніка і лі­каря. Миколі Михайлови­чу пропонували місце в ас­пірантурі з хірургії, проте він віддав перевагу прак­тичній роботі ординатора- хірурга Череповецької міжрайонної лікарні.

У 1941 році з перших днів війни М. Амосов був призначений провідним хірургом польового госпіталю і прослужив у ньому всю війну. Виконана М.М. Амосовим робо­та була величезна. За роки війни через його 200-ліжковий госпіталь, в якому було всього 5 лікарів, пройшли 40000 поранених.

У січні 1944 р. Микола Амосов одружився з відважною операційною сестрою Лідією Денисенко, родом з України.

За роки війни М. Амосов став досвідченим хірургом, міг оперувати будь-яку частину тіла і лікувати практично всі ускладнення поранень. Після демобілізації він працював завідувачем операційного корпусу Інституту швидкої допо­моги ім. М.В. Скліфосовського в Москві, був головним хірургом Брянської області, завіду­вачем хірургічного відділення обласної лікарні і робив багато складних операцій на шлунку, стравоході, легенях, а також проводив велику наукову роботу.

У 1948 році М.М. Амосов захистив дисерта­цію і здобув науковий ступінь кандидата медич­них наук.

У сорокарічному віці доля привела М. Амосова до Києва. Він прибув на з'їзд хірургів і отримав запрошення працювати в Київсько­му інституті туберкульозу та грудної хірур­гії. Оскільки дружина на той час вступила до Київського медичного інституту, Микола Ми­хайлович погодився на переїзд. У 1952 році він очолив спеціально створену Клініку торакальної хірургії. Наступного року М.М. Амо­сов захистив докторську дисертацію. У Києві з особливою повнотою розкрився його різнобіч­ний талант хірурга і дослідника, фізіолога та інженера, особливо плідними стали наукова, організаторська і громадська діяльність. Мико­ла Михайлович був ініціатором широкого впро­вадження хірургічного лікування при захворю­ваннях легенів і розробив багато оригінальних методик. Праці академіка М. Амосова в галузі легеневої хірургії мають величезне значення і сьогодні.

Надалі основним напрямом в роботі Миколи Михайловича стала хірургія серця. У 1955 р. М. Амосов уперше в Україні розпочав хірур­гічне лікування вад серця, одним з перших в СРСР у 1958 р. широко впровадив метод штуч­ного кровообігу. З цією метою він розробив власний проект апарата штучного кровообігу (АШК). У 1963 р. першим у Радянському Со­юзі провів протезування мітрального клапана, у 1965 р. - створив та вперше в світі впро­вадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Його праці з хірургічного лікування хвороб серця були відзначені Дер­жавною премією України (1998 р.), золотими медалями (1967, 1982 рр.) та срібною медаллю (1978 р.) ВДНГ СРСР.

Клініку серцевої хірургії, якою керував М.М. Амосов, у 1983 р. реорганізували в Ки­ївський науково-дослідний інститут серце­во-судинної хірургії і він став його першим директором. Нині - це один із найбільших кардіохірургічних центрів світу, який ми так і на­зиваємо - амосовський.

Ще однією гранню таланту цієї незвичайної людини була біологічна, медична та психоло­гічна кібернетика. У 1959-1990 рр. академік М. Амосов завідував відділом біокібернетики Інституту кібернетики АН УРСР. Під його керівництвом проведені фундаментальні дослідження систем саморегуляції серця та роз­роблені питання машинної діагностики захво­рювання серця, здійснені розробка та побудова фізіологічної моделі «внутрішнього середови­ща організму» людини. Нетрадиційність та оригінальність поглядів ученого отримали широке визнання.

М.М. Амосов - автор і співавтор понад 400 наукових робіт, близько 20 монографій, які пе­ревидані в США, Японії, Німеччині, Болгарії. Відомий він також як літератор-публідист, ав­тор спогадів, книг «Думки і серце», «Роздуми про здоров'я» та інших.

Майже за 50 років напруженої праці Микола Михайлович зробив приблизно сім тисяч опера­цій (не рахуючи в роки війни), урятував тисячі людських життів. Він щиро зізнавався: «Якби починати життя спочатку, я обрав би знов хірур­гію і в доповнення - роздуми про вічні питання людства».

15 грудня 2002 року Миколи Михайловича Амосова не стало. Усі ЗМІ назвали його носієм Совісті, Думки і Серця української нації.

Вшановуючи пам'ять про цю видатну лю­дину у 2003 р. Національному інститу­ту серцево-судинної хірургії присвоєно ім'я М.М. Амосова, Національною академією наук України затверджено премію імені М.М. Амо­сова (2007). Ім'ям ученого названо планету 2948 Сонячної системи (1984) та одну з вулиць Києва (2003). На будинку по вулиці Б. Хмель-­ницького, де мешкав М.М. Амосов, встановле­но меморіальну дошку (2003).