Теоретик співу, педагог

Народився, очевидно, на початку XVII ст. у Новгороді- Сіверському (нині Чернігівської області). Змалку ви­ховувався у кращих традиціях українського та російського цер­ковного співу, співав у церковних хорах, добре володів зна­менною грамотою і, маючи неабиякий талант, присвятив себе вивченню цього оригінального виду нотопису. Мав багато учнів, користувався повагою церковних кіл. 1655 р. стає членом ново­утвореної комісії, завданням якої (згідно з рішенням Церковного собору 1654 р.) було вдосконалення знаменного письма, упо­рядкування, систематизація й впровадження його у виконавську та освітницьку практику. Виконання цього завдання потребу­вало багатьох років копіткої праці. Для О. Мезенця це був час набуття співацько-педагогічного досвіду. 1657 р. його було за­прошено редактором «Печатного двора» в Москві. У 1667 р. — обрано членом старійшин Звенигородського Савво-Сторожевського монастиря, а також призначено головою комісії з упорядкування знаменного співу. Наступного 1668 р. комісія, до якої входило 14 осіб, завершила свою роботу. О. Мезенець підсумував її у посібнику «Извещение о согласнейших пометах, вкратце изложеннмх со изящнмм намерением, требующим учитися пения».

Він був гарячим прихильником крюкової нотації й вважав, що навчання співів за знаменами з «помітами» має відповідати єдиним стандартам у всіх містах та монастирях.

Справа, якій О. Мезенець присвятив усе своє життя, мала велике значення в музично-педагогічній практиці кінця XVII— XVIII ст., особливо щодо розшифрування знаменного письма і перекладу його на нотолінійну систему.

Помер після 1677 р.