Політичний діяч, організатор українського національно-визвольного руху

Народився у 1890 р. на Дрогобиччині. Після закінчення гімназії у Стриї навчався у Високій земельній школі у Відні (1912). У 1914—-1916 рр. був командиром сотні Укра­їнських січових стрільців у складі австрійської армії. Потрапив до російського полону, звідки у 1917 р. втік. У роки української революції — організатор Січових стрільців, начальник штабу осадного корпусу, петлюрівський полковник, начальник штабу діючої армії УНР (1919). Соратник Є. Коновальця, один із за­сновників Української військової організації (УВО) та ОУН. Був управителем маєтностей графа, митрополита греко-католицької церкви у Львові А. Шептицького. У 1924—1929 рр. як політичний в'язень перебував у польських тюрмах.

Після вбивства у 1938 р. Є. Коновальця А. Мельник фактич­но очолив організацію українських націоналістів, а в серпні 1939 р. II збір ОУН у Відні офіційно визнав його її керівником. Вважаючи, що за допомогою німців можна досягти незалеж­ності Галичини, а пізніше й усієї України, у 1939 р. мав зв'язки з абвером і особисто адміралом Канарісом.

Після розколу ОУН 1940 р. очолив її помірковане крило — ОУН-М, яке відмежувалося від львівської спроби бандерівців встановити незалежність України. 6 липня 1941 р. надіслав Гітлеру листа, в якому питання незалежності України не порушува­лося, наголошувалося на вірнопідданській позиції ОУН-М. Мельниківці думали про можливість створення легіону чи справж­ньої української національної армії, що складалася б з емігран­тів. А. Мельник звернувся до Гітлера з меморандумом щодо створення у лавах німецької армії окремих українських частин. Німці погодилися створити дивізію СС з українців Галичини лише у 1943 р., проте ні А. Мельник, ні його оточення до форму­вання цього підрозділу не були причетні.

Концентруючи свої сили у великих містах, ОУН-М органі­зовувала місцеве самоврядування, допоміжну поліцію, гро­мадські організації. Проте всі їхні спроби, спрямовані на по­ступове відновлення української державності, суперечили пла­нам гітлерівців. За незгоду з політикою Німеччини у 1942 р. Мельник був ізольований гітлерівцями, а в січні—жовтні 1944 р. перебував у концтаборі Заксенгаузен.

Після війни, у 1945 р. було вирішено продовжити боротьбу за незалежність України за кордоном. У 1946 р. А. Мельник ство­рив Координаційний український комітет, а 1948 р. — Україн­ську національну раду. У 1957 р. висунув ідею заснування Світового союзу українців.

Помер у листопаді 1964 р. у Люксембурзі.