Український композитор, теоретик музики, публіцист

Народився 18лютого 1852р. в с. Тудорковичі (нині с. Федорівка) Львівської області. Загальну освіту здобув у Львівській та Перемишльській гімназіях та Духовній семінарії уЛьвові (1879). В гімназії та семінарії керував учнівським хором. Музиці навчався у П. Бажанського, І. Гуневича, І. Лаврівського, консультувався у М. Вербицького. Неабиякий вплив на розви­ток його мистецького таланту справило особисте знайомство з І. Франком. Добре знав церковну музику, був сільським свяще­ником. Багато часу присвятив збиранню музичного фольклору, що стало основою для «Руського співаника для шкіл народних» (у 4-х ч.) та додатку — невеличкого підручника з музичної гра­моти «Малий катехиз музики» (1886). Видавець і співредактор хорового збірника «Боян» (1884), у якому вміщено твори М. Вер­бицького, І. Лаврівського, І. Воробкевича та його власні. Автор музично-теоретичної праці «Короткий начерк з гармонії і ком­позиції» (1906), у якій нотні приклади наведено з творів Д. Борт­нянського та П. Чайковського.

Головне місце у композиторській творчості В. Матюка посі­дали вокально-хорові твори, серед яких кантата «До весни» (для хору з оркестром), «До руської пісні», «Чом так скрито», «Кри­лець», «Під осінь», «Болеслав Кривоустий під Галичем» (на слова М. Шашкевича), кантата «Гамалія» (80-ті роки, на слова Т. Шев­ченка, для хору з соло баса). Із солоспівів, які дуже близькі своєю мелодикою до української пісенності, виділяються «Ой плакав я в просонню» (на слова Г. Гейне), «Прощальна пісня», «Ти маєш брильянти і перли», «Веснівка» (на слова М. Шашке­вича), «Із сльозою в оці відійду». Великою популярністю корис­тувались його мелодрами та оперети «Капрал Тимко» і «Наші поселенці» (1897), «Інвалід», «Нещасна любов», «Три князі на один престол» (до драми І. Франка).

Помер 8 квітня 1912 р. в с. Карів (нині Львівської області).