Громадсько-політичний діяч, юрист, дипломат, публіцист

Народився у 1877 р. в Києві в родині багатого цукрозаводчика. Закінчивши юридичний факультет Київ­ського університету, виступав адвокатом у судових процесах, пов'язаних з єврейськими погромами (зокрема, з кривавим погромом у Ніжині в 1905 р.). За різку критику влади, що сфабрикувала сумнозвісну «справу Бейліса», був позбавлений звання адвоката. А. Марголін брав активну участь у громадському житті, зокре­ма діяльності єврейського товариства «Територіалісти», був членом ЦК партії Народних соціалістів (до 1917 р.).

Після Лютневої революції був відновлений у правах адвоката. Наприкінці 1917 р. призначений Центральною радою членом Ге­нерального суду УНР, а з листопада 1918 р. працював товаришем міністра закордонних справ в уряді Директорії. У тому самому році вступив до Української партії соціалісгів-федералістів.

У 1919—1920 рр. у складі дипломатичної делегації УНР брав Участь у роботі Паризької мирної конференції, після якої був послом УНР у Лондоні.

З 1922 р. жив у США, викладав в Українському технічному інституті у Нью-Йорку, займався адвокатською практикою, Журналістикою, співпрацював у тижневику «Народна воля»

У своїх лекціях, публічних виступах, правничих, публіцис­тичних і мемуарних творах обстоював право українського на­роду на самостійну державність, захищав честь трагічно загиб­лого С. Петлюри, переконливо доводячи безпідставність звину­вачень його у єврейських погромах, висвітлював дипломатич­ну діяльність УНР.

Головні його твори: «Україна і політика Антанти» (1921), «Євреї Східної Європи» (англійською мовою, 1926), «З політичного щоденника: Росія, Україна, Америка: 1905—1945» (англійською мовою, 1946) та ін.

Помер 29 листопада 1956 р. у Нью-Йорку.