Український письменник, сатирик і гуморист
Народився 9 вересня 1912 р. в с. Кордишівка на Вінниччині в багатодітній родині хлібороба. Освіту отримав, навчаючись у Козятинській залізничній школі. Закінчив Бердичівську кооперативну профшколу. Одержавши фах бухгалтера, працював рахівником в Кордишівській кооперативній крамниці. Проте нудна, суха праця не задовольняла дотепного, веселого юнака. Невдовзі він залишив цю посаду і в 1930 р. через комсомольський набір був зарахований на курси вчителів для роботи в прикордонних районах. Очевидно, що й учителювати він теж не сподівався довго, бо вже в 1931 р. дав згоду працювати завідувачем масового відділу старокостянтинівської районної газети. Статті, фейлетони, коментарі молодого журналіста привернули увагу громадськості і в 1938 р. його призначають редактором кам'янець-подільської обласної комсомольської газети. У вересні 1939 р. Ф. Маківчука направляють до Львова для організації радянської преси в західноукраїнському регіоні — він стає відповідальним секретарем редакції першої радянської газети «Вільна Україна». На початку 1940 р. його призначають редактором новоствореної газети «Ленінська молодь».
У 40-ві роки Ф. Маківчук працював керівником сектору молодіжного радіомовлення. Коли Харків було звільнено від фашистських загарбників, він очолив редакцію газети «Молодь України», з якою повернувся до Києва одразу після його визволення.
У 1945 р. закінчив Київський педагогічний інститут. У 1946 р. був призначений спочатку відповідальним секретарем, а невдовзі й редактором журналу «Перець», який він очолював сорок років. За цей час справді розквітнув талант Ф. Маківчука як майстра гумору і сатири. Тираж журналу зріс з 50 тис. до 2,5 млн примірників. Для кількох поколінь українських гумористів і сатириків співробітництво з журналом і його головним редактором стало справжньою школою майстерності.
За значний внесок у розвиток літератури був нагороджений орденами, медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (двічі).
Окремими виданнями вийшли книжки сатири і гумору, політичних памфлетів: «Здоровенькі були» (1952), «І сміх, і гріх» (1957), «Репортаж з того світу» (1960), «Любов і параграф» (1966), «Галас у жабуринні» (1967), «Штрихи до портретів» (1977), «Сатира і гумор» (1982) та ін.
Помер 4 грудня 1988 р. в Києві.
