=Педагог, письменник, громадський діяч, творець оригінальної системи виховання
Народився 13 березня 1888 р. в м. Білопілля Сумської області в сім'ї залізничника. Працював спочатку вчителем, потім інспектором, згодом директором залізничного училища. З 1 вересня 1905 р. розпочав педагогічну діяльність на посаді вчителя Харківського двокласного залізничного училища. З 1914 по 1917 р. навчався в Полтавському учительському інституті. Дипломну роботу писав на тему «Криза сучасної педагогіки». З 1920 р. керував колонією для неповнолітніх правопорушників, розташованою поблизу Полтави. Там і починається створення оригінальної системи виховання. Про життя у трудовій колонії ім. М. Горького, особливості педагогічної системи, запровадженої там, її результатах написав у творі «Педагогічна поема» (1933—1938). З 1928 р. працює у комуні ім. Ф. Дзержинського, першими вихованцями якої і водночас помічниками педагога стали горьківці.
На початку 30-х років комуна стала одним із провідних закладів інтернатного типу в країні. Її відвідало понад 200 делегацій з Німеччини, Франції, Америки, Китаю, Австралії та інших держав. Життя комуни педагог описав у повісті «Прапори на баштах» (1938).
30-ті роки — час плідної творчої діяльності. У книзі «Марш 30-го року» (1932) А. Макаренко змалював життя колективу комуни. Повість «ФД-1» спочатку була задумана як продовження «Педагогічної поеми», проте стала самостійним твором. Поступово від художньої А. Макаренко переходить до написання навчально-методичної літератури. У 1935—1936 рр. працював у Києві на посаді заступника начальника відділу дитячих трудових колоній НКВС УРСР. Після переїзду до Москви у 1937 р. зосереджує увагу на узагальненні свого педагогічного досвіду, читає для робітників Наркомосу РРФСР лекції з проблем виховання.
У численних статтях і виступах А. Макаренко показував шляхи реалізації своїх педагогічних ідей в умовах масової школи. Був педагогом-новатором і збагатив українську педагогічну науку важливими ідеями, методами і прийомами. Вважав, що умовою успішної педагогічної діяльності є чітке знання педагогом мети виховання, а основа будь-якої новаторської педагогічної діяльності — повага до особистості дитини, віра у її потенційні можливості. Любов і повага до дитини повинні поєднуватися з високою вимогливістю щодо неї. Виховання потрібно орієнтувати на «радісні реальні перспективи». Найважливішою заслугою А. Макаренка є розробка завершеної теорії організації і виховання дитячого колективу та особистості в колективі і через колектив (система перспективних ліній, принцип паралельної дії та ін.). Багато ідей А. Макаренка і нині є об'єктом обговорення світовою педагогічною громадськістю.
Помер 1 квітня 1939 р. в Москві.
