Український історик, етнограф, освітній діяч.

Народився 1 жовтня 1878 р. на Рязанщині в купецькій родині. Освіту здобув у Строганівському училищі та у Московському інституті археології.

Його творча діяльність нерозривно пов'язана з Україною. Переїхавши до Луганська, С. Локтюшев упродовж ЗО років вив­чав доісторичне минуле, природу, економіку, звичаї, побут і питання народонаселення Донбасу. Тут він став одним із фун­даторів вищої педагогічної освіти, краєзнавчого музею (був його директором). Чимало зусиль доклав до збереження пам'яток матеріальної культури й природи, науково-просвітницької ро­боти.

За його редакцією і за безпосередньої участі в Луганську почали виходити «Праці наукового товариства Донеччини», «Збірники матеріалів вивчення басейну Дінця». Створені ним науково-краєзнавчий гурток, археологічна секція з вивчення середньої течії Дінця та археологічний музей Донецького інсти­туту народної освіти підтримували тісні зв'язки з науковими установами не лише України та Росії, а й Західної Європи, США. Широко відомими у наукових колах стали відкриті й дослідже­ні аматорами-науковцями унікальні палеолітичні стоянки Рога­лик, Ольхова, Весела Гора, а також антропологічне відтворен­ня підлітка з деформованим черепом, виконане М. Герасимовим.

Творчий доробок С. Локтюшева становить близько 100 нау­кових і популярних праць, присвячених проблемам кам'яного і бронзового віків та історичного краєзнавства. У 1925 р. він делегат Всеукраїнської конференції краєзнавців, 1926 р. ви­ступає з доповіддю в Інституті антропології у Франції, отримує звання Почесного члена Паризької АН. Його дослідження «Се- редньодонецькі курганні поховання бронзового віку з оригі­нальною побутовою індустрією північнокавказького і серед­земноморського впливу» високо оцінили вітчизняні й зарубіжні фахівці, «Доісторичний нарис середньої Донеччини» не втра­тив наукової цінності й нині.

З перших днів заснування Донецького інституту народної освіти (1923) С. Локтюшев читав у ньому курс лекцій з археології, дав­ньої історії та краєзнавства, а з 1938 р. цілковито зосередився на викладацькій роботі. Очолював кафедру в Луганському педінсти­туті, залишаючись заступником директора Краєзнавчого музею. Під час Великої Вітчизняної війни врятував найцінніші музейні колекції, які й досі є окрасою Луганського художнього музею.

Після визволення міста від фашистів С. Локтюшева заареш­тували за стандартним обвинуваченням — «німецький ставле­ник, особа, що залишилась на окупованій території».

Помер 17 березня 1943 р. у в'язниці обласного управління НКВС. Лише у лютому 1990 р. вченого було реабілітовано.