Український фольклорист , літературознавець, громадський діяч

Народився 4 травня 1909 р. в с. Горонда (нині Мукачів­ський район Закарпатської області) в селянській ро­дині. У 1937 р. закінчив Празький університет. Працював викла­

дачем історії і літератури у Хустській гімназії, де організував літературний гурток. Разом з учнями працював над збиранням і опрацюванням фольклору Закарпаття.

З 1944 р. П. Лінтур — заступник голови Народної ради За­карпатської України і директор гімназії в Хусті, з 1953 р. — доцент Ужгородського університету. Його зусиллями було вве­дено в науковий обіг сотні казок, легенд і балад Закарпаття та інших регіонів України. Зібрані пам'ятки усної народної твор­чості П. Лінтур публікував у збірниках «Народні балади Закар­паття» (1959), «Казки зелених гір» (1966), «Три золоті слова» (1968), «Дідо-Всевідо» (1969). Особливої популярності набув збірник «Закарпатські казки Андрія Калина» (1955). Він містив сорок народних казок, записаних П. Лінтуром. Книжка дістала чима­ло схвальних відгуків. Згодом її було перекладено російською та чеською мовами. Збірники «Казки одного села» (1979) та «Зачаровані казкою» (1984) вийшли після смерті вченого.

П. Лінтуру належать також статті з проблем зародження жанру народних балад, побутування казкового епосу, українсько-російських літературних зв'язків.

Найбільша заслуга вченого полягає в тому, що йому вдалося зібрати, вивчити й опублікувати безцінну фольклорну спадщи­ну українського Закарпаття.

Помер 3 лютого 1969 р. в Ужгороді.