Український громадський діяч, ліберальний народник, «батько кооперації»

Народився 25 березня 1859 р. в с. Хмільна Канівсько­го повіту (нині Черкаської області). У 1885 р. закін­чив Харківський університет. Працював у пресі, секретарем повітової земської управи, мав адвокатську практику. Ще 1883 р. у нього з'явилася ідея про організацію селян у сільськогосподар­ські артілі. У 1887 р. заснував першу в Україні і в Східній Європі хліборобську спілку (артіль), яка швидко розпалася. Проте М. Левитський не відступив від свого задуму, продовжуючи активно пропагувати справу кооперації. 18 вересня 1894 р. знову з'являється землеробська артіль у с. Федвар. Ідея артілей зна­ходить підтримку у місцевих діячів. Кількість артілей швидко зростала: вже у 1896 р. у 25 селах Херсонської губернії існувало 125 сільськогосподарських спілок, що об'єднували понад 3000 селян. Це були позичкові товариства, які отримували кошти на умовах загальної відповідальності всіх членів.

У 1895 р. М. Левитський склав «артільний договір», що згодом брався за основу при утворенні нових артілей. Договір містив умови створення артілі, економічні та етичні норми, які в першій редакції «договору» посідали головне місце тощо.

М. Левитський був не лише організатором, а й теоретиком і пропагандистом справи кооперації. З середини 90-х років він активно співробітничав з багатьма газетами, використовуючи їх як трибуну для роз'яснення суті кооперативного руху. У 1901 р. вийшла друком його брошура «Спілкова умова для хліборобських спілок», що стала зразком для підготовки умов та статутів селян­ських артілей. М. Левитський брав активну участь у проведен­ні багатьох кооперативних з'їздів. Його ідеї знаходили підтримку в широкого загалу, однак у цілому вони не схвалювалися пред­ставниками тогочасних урядових кіл. Імперська бюрократія вважала, що українська кооперація будується передусім на національному ґрунті, а хліборобські спілки є осередками укра­їнства.

Проте, незважаючи на всілякі перешкоди, члени більшості хліборобських артілей змогли поліпшити своє матеріальне ста­новище. З часом деякі з них розпадалися, однак, відчувши труд­нощі самостійного господарювання, відновлювали свою діяль­ність.

Створювались артілі й у містах. Так, на 1902 р. М. Левитський організував понад 140 міських артілей з найрізноманітніших професій і видів діяльності. Кооперативним рухом і діяльністю М. Левитського зацікавилися в Німеччині, Англії, Франції, сло­в'янських державах.

Під час революційних подій в Україні брав участь у діяльно­сті Центральної ради, а також у створенні в 1918 р. «Статуту хліборобської спілки», згодом поширеного в Україні. За радян­ських часів займався педагогічною діяльністю, працював у різних кооперативних установах України.

Помер 1 грудня 1936 р.