Український письменник і перекладач

Народився 9 листопада 1872 р. в с. Крогулець Терно­пільської області в родині священика. Закінчив класичну польську гімназію в Бережанах і певний час навчався у Віденській Академії мистецтв, а зрозумівши, що це не його покликання, вступив до Львівського університету, який закінчив у 1895 р. Викладав у Бережанській гімназії українську й ні­мецьку мови та літератури.

З 1899 р. працював у Ягеллонському університеті (Краків). Після перерви у викладанні, пов'язаної з першою світовою війною, у 1925 р. став професором Ягеллонського університе­ту. На цій посаді залишався все життя.

Б. Лепкий спілкувався з відомими письменниками і вчени­ми України та інших слов'янських народів. Почав писати ще в гімназійні роки і залишив по собі велику і різноманітну за жанрами спадщину — поезію, прозу, літературознавчі праці, переклади, зокрема творів української літератури польською та німецькою мовами.

У кінці XIX — на початку XX ст. вийшли друком збірки новел і оповідань «З села» (1898), «Щаслива година» (1911) і поезій «Листки падуть», «Осінь» (обидві 1902), «На чужині» (1904), «Стрічки», «Для ідеї» (обидві 1911), «З-над моря» (1913).

Йому належать літературознавчі праці, інтерпретації творів Т. Шевченка. Крім численних збірок оповідань, Б. Лепкий за­лишив роман «Мазепа» (1926), повість «Вадим», історичні повіс­ті «Крутіж», «Сотниківна», опублікував спогади. Був автором підручників і навчальних посібників з української літератури.

Помер 21 липня 1941 р. Похований у Кракові.