Український письменник, засновник художньої прози в новій українській літературі

Народився 29 листопада 1778 р. в с. Основа поблизу Харкова у дворянсько-поміщицькій сім'ї. Навчався в Курязькій монастирській школі. 1793 р. Г. Квітку було запи­сано вахмістром у лейб-гвардії кінний полк, а 1797 р. він вийшов У відставку в чині капітана.

Незабаром вступив до Курязького монастиря на послух, та, не Добувши й року, повернувся до рідної домівки. Його захопила гро­мадсько-культурна діяльність. Служив комісаром у народному опол­ченні, директором Харківського театру, повітовим предводителем Дворянства, совісним суддею, головою Харківської палати карного суду. Ім'я Г. Квітки значиться серед засновників Харківської пуб­лічної бібліотеки та кадетського корпусу; він був членом Товариства Наук при Харківському університеті й членом-кореспондентом статистичного відділу ради Міністерства внутрішніх справ.

Брав участь в усіх важливих освітніх та культурних починаннях: ініціював видання журналу «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої збірки українських при­слів'їв і приказок. Співробітничав із трупою Харківського театру.

До творчого доробку Г. Квітки належать фейлетони, жартів­ливі вірші, анекдоти, комедії, романи, повісті, оповідання, на­писані українською і російською мовами. Серед перших творів — гумористичні оповідання «Салдацький патрет», «Мерт­вецький Великдень» (обидва 1833), «Пархомове снідання» (1841), «Підбрехач» (1843), повість «Конотопська відьма». Сентимен­тально-реалістичними є повісті «Маруся» (1832), «Козир-дівка» (1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов» (1839).

Найвищими досягненнями Г. Квітки-Основ'яненка вважають­ся комедія «Приезжий из столицs, или Суматоха в уездном го­роде» (1827), яка за сюжетом і характером персонажів переду­вала появі «Ревізора» Гоголя, і соціально-побутові комедії «Сва­тання на Гончарівці» (1835) та «Шельменко-денщик» (1840).

Найкращі твори Г. Квітки-Основ'яненка одними з перших репрезентували українську літературу в царській Росії та Європі. Починаючи з 1837 р. низка українських оповідань і повістей Г. Квітки-Основ'яненка друкувалася в російських перекладах у Петербурзі та Москві. 1854 р. у Парижі вийшла французькою мовою «Сердешна Оксана». Його твори перекладено німецькою, польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

Помер 20 серпня 1843 р. у Харкові.