Український живописець, графік

Шародидася 15 вересня 1877 р. у м. Бережани Терно­пільської області. Початкову художню освіту здобула у приватних художніх студіях Львова (1901—1903). Пізніше закінчила Віденську художньо-промислову школу (1908). На формування оригінального стилю художниці великий вплив мали західноукраїнське народне мистецтво, яке вивчала все життя; французький імпресіонізм та різні напрями віденського сецесіону, особливо експресіонізм. У 1945—1951 рр. — викладач Українського поліграфічного інституту, з 1948 р. — його про­фесор. Народний художник (з 1956).

Твори: «Діти на леваді» (1909), «Гуцулка Параня», «Жнива», «Бабуля», «Діти з свічками» (всі — 1913) та ін. Художниця прагне поєднати реалістичність з декоративністю (за своєю живопис­ною структурою ці картини нагадують твори народних май­стрів). Найвиразніше цю тенденцію виявлено в одному з най­кращих її полотен «У свято» (1913). Графічні твори майстрині експонувалися у Кракові, Варшаві, а також на всеукраїнських виставках 1911 та 1913 рр. у Києві.

О. Кульчицька багато експериментувала, створювала емалі, іконописні роботи. Результатом захоплення художниці народ­ним мистецтвом стали серії акварелей «Народна архітектура за­хідних областей України», «Народний одяг західних областей Ук­раїни» (20-ті роки); офорти «Бора» (1911), «На панщині» (1918), «Проти бурі» (1928); гравюри на дереві «Довбуш», «Головач» (обидві — 1910), ілюстрації до творів М. Коцюбинського, І. Франка та ін.; лінорити «Галерея українських письменників» (1919—1920).

Особливою пластичністю позначені лінорити «Сніданок», «Копають картоплю», «Колонізація» та інші, які присвячено вічній темі людської праці. Громадською пристрасністю прой­няті роботи антивоєнного циклу «Молох війни» та «Селянське повстання». Таємним глибинам народних повір'їв та гуцульських легенд присвячено кольорові лінорити «Лісовик», «Мелодія гір» та інші, створені у 30-ті — 40-ві роки.

Померла 8 березня 1967 р. у Львові.