Українська співачка, педагог

Народилася 23 вересня 1872 р. в с. Білявинці (нині Тернопільської області) у родині священика. З ди­тинства співала в сільському хорі, потім у Тернопільському хо­рі об'єднання «Українська бесіда». В 1893 р. закінчила Львівську консерваторію (клас співу проф. В. Висоцького) і вступила до трупи Львівського оперного театру, дебютувала партією Лео- нори (опера «Фаворитка» Г. Доніцетті). Того самого року виїхала до Мілану, де вдосконалювала вокальну освіту у проф. Ф. Кресігі (опанувала школу бельканто). Особливо прихильно ставилася до оперної творчості Р. Вагнера, яку вивчала у Відні. Виступала в багатьох оперних театрах світу: у 1898—1902 рр. — у Варшаві (кожного року приїздила до Петербурга), з 1902 р. з великим успіхом гастролювала у Парижі («Гранд-Опера», 1902), Неаполі (1903, 1904), Каїрі (1904), Бреше, Генуї, Мілані (1898, 1904, 1907, 1909, 1915), «Ла Скала» (1906 під керуванням А. Тосканіні) та в інших містах Європи, Америки.

Голос співачки (лірико-драматичне сопрано великого діа­пазону — близько трьох октав) був феноменальний за си­лою звучання. Актриса яскравого темпераменту, С. Крушельницька з однаковим успіхом виконувала як драматичні, так і ліричні партії. В її репертуарі було понад 60 партій, зокрема Тетяна, Ліза («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковсько­го), Чіо-Чіо-сан (з однойменної опери Дж. Пуччіні), Галька (з однойменної опери С. Монюшка), Аїда, Дездемона («Аїда», «Отелло» Дж. Верді), Рахіль («Донька кардинала» Ф. Галеві), Джоконда (з однойменної опери А. Понк'єллі), Ельза, Єлизавета («Тангейзер» Р. Вагнера), Соломея, Електра (з однойменних опер Р. Штрауса) та ін. На зламі століть світова критика порівню­вала виконавство Крушельницької з мистецтвом Ф. Шаляпіна, В. Карузо, М. Батістіні. Виступала в Канаді, Німеччині. У середи­ні 20-х років залишила сцену, присвятивши себе камерному виконавству, багато гастролювала. С. Крушельницька була чудо­вим інтерпретатором творів К. Монтеверді, К. Глюка, В. А. Мо- царта, М. Мусоргського. Обов'язковими в її концертних про­грамах були українські народні пісні та твори українських ком­позиторів: С. Людкевича, Д. Сочинського, а також М. Лисенка, з яким співачку поєднувала творча дружба (композитор присвя­тив їй кілька романсів, які вона часто виконувала). Після смерті чоловіка, італійського адвоката Роччоніні, вона у 1939 р. поверну­лася до Львова, брала активну участь у музичному житті міста, викладала у Львівській консерваторії (1945—1952, з 1946 — професор). Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951).

Померла 16 листопада 1952 р. у Львові.