Український сходознавець, мовознавець, літературознавець, фольклорист, етнограф, історик, письменник, педагог, перекладач

Народився 15 січня 1871 р. у м. Володимирі-Волинському в родині вчителів, які походили з бахчиса­райського татарського роду, переселеного до Криму з Литви.

у 1889 р. закінчив Колегію Павла Галагана в Києві, де досконало оволодів східними мовами (французьку, англійську, німецьку, польську знав з дитинства). Після закінчення Лазаревського інституту східних мов (у Москві) у 1896 р. навчався на історико- філологічному факультеті Московського університету, склав магістерські іспити водночас з двох спеціальностей: арабістики (Петербург) та слов'янської філології (Москва). З 1896 по 1898 р. перебував у науковому відрядженні у Сірії та Лівані.

У цей час починає формуватися світогляд ученого. Особли­вий вплив на нього мали праці М. Драгоманова, В. Антоновича та спілкування з П. Житецьким. Приходить глибоке усвідом­лення своєї причетності до українського національного руху: «Я зрозумів, що я мусю бути українофілом, — і це я зрозумів цілком свідомо».

Близько 20 років (1898—1918) діяльності вченого пов'язані з Москвою. З 1898 р. — приват-доцент, з 1900 — професор Лазаревського інституту східних мов, у якому викладав арабсь­ку, перську, турецьку мови та історію країн мусульманського Сходу. Водночас працював у Московському університеті. 1900—-1918 рр. — секретар східного відділу Московського архео­логічного товариства.

Його становище було досить стабільним, проте з початком революційних подій в Україні він вважав своїм патріотичним обов'язком повернутися на рідну землю.

У 1918 р. А Кримський переїхав до Києва. З цього року був професором, завідувачем кафедри україністики Київського уні­верситету. Став організатором і провідним діячем Української академії наук (1918—1928), головою історико-філологічного відділення, директором Інституту української наукової мови (з 1930 р. — Інститут мовознавства), завідувачем кафедри сходо­знавства Київського державного університету. Академік УАН з 1918 р.

Водночас А. Кримський написав збірку поезій «Пальмове гілля» у 3 ч. (1901, 1908, 1922). Крім оригінальних віршів вона містить багато перекладів з арабської, перської та інших мов. Перекладав твори Омара Хайяма, Сааді Хафіза, Фірдоусі, за­хідноєвропейських поетів. Вийшли і прозові твори: збірки опо­відань «Повісті та ескізи з українського життя» (1895), роман «Андрій Лагоський» (1905, повністю опублікований у 1972), «Бейрутські оповідання» (1906), художні переклади зі східних,

англійської, німецької, французької мов, низка літературознав­чих та критичних статей, у яких досліджував творчість І. Вишенського, С. Руданського, І. Карпенка-Карого, І. Франка, О. Кобилянської, М. Драгоманова, Лесі Українки.

Науковий доробок А. Кримського — близько 1000 праць. Велика частина їх присвячена проблемам розвитку української мови: «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові», «Про нашу літературну мову» (обидві 1891), «Про научність фонетич­ної правописи» (1897), «Найголовніші правила українського правопису» (1901), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася», «Хрестоматія з пам'ятників письменської староукраїнщини XI—XVIII вв.» (обидві 1922), «Нарис історії україн­ського правопису до 1927 р.» (1929). Праці з фольклору та етно­графії вміщені у книжці «Розвідки, статті та замітки. І—XXVII» (1928).

А. Кримський є автором численних праць з історії ісламу, історії та літератури арабів, турків, посібників з арабської мови («Історія мусульманства», 1904—1912; «Історія арабів і арабської літератури», 1911—1912; «Історія Персії та її письменства», 1923; |«Історія Туреччини та її письменства», т. 1—4,1924—1927). Сходознавчі дослідження А. Кримського стали важливим внеском у І розвиток філологічної науки в Україні, вони залишаються ак­туальними і в наш час.

А. Кримський брав участь як науковий редактор у ство­ренні багатьох видань, зокрема «Русско-украинского словаря» у 3 т. (1924—1933), «Українського діалектологічного збірника» (1928—1929), «Записок історико-філологічного відділу ВУАН».

З 1928 р. починається трагічний період у житті вченого, що було пов'язано з ліквідацією українознавства.

У 1930 р. вийшла остання наукова праця А. Кримського в УАН. Він потрапив до числа опальних. 20 липня 1941 р. його заареш­тували, звинувативши в антирадянській націоналістичній діяль­ності.

Помер 25 січня 1942 р. в тюремній лікарні м. Кустанай (Ка­захстан). Реабілітований у 1960 р.