Український психолог

Народився 5 грудня 1899 р. в с. Могильне (нині Кірово­градська область) в селянській сім'ї. У 1919 р. закін­чив Колегію Павла Галагана, у 1923 р. — Київський інститут народної освіти. Педагогічну діяльність розпочав з 1919 р. вчителював у рідному селі. Наприкінці 20-х років став викла­дачем Київського педагогічного інституту, водночас очолював дослідну школу Наркомату освіти УРСР.

У 1930 р. захистив кандидатську дисертацію і обійняв поса­ду завідувача кафедри психології Київського педінституту. Пра­цював керівником відділу психології Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

У 1935 р. йому було присвоєно вчене звання професора пси­хології. З жовтня 1945 до 1973 р. — директор Науково-дослідного інституту психології УРСР.

Творчий доробок Г. Костюка — близько 300 наукових праць. Йому належать розробки багатьох методологічних теоретич­них питань психологічної науки. Під його керівництвом був виданий перший підручник українською мовою із психології для студентів вищих навчальних закладів («Психологія», 1939), де йому належать 16 із 20 розділів.

Вагомий внесок зробив Г. Костюк в історію психології. За його редакцією вийшла праця «Нариси з історії вітчизняної психології» в чотирьох томах.

Велике значення мають книжки вченого з дитячої і педаго­гічної психології. Розробка проблем співвідношення навчання, виховання і розвитку дитини принесла йому світове визнання.

Дійсний член АПН СРСР з 1967 р., заслужений діяч науки УРСР з 1970 р.

У 60-х роках вийшли друком фундаментальні дослідження Г. Костюка з проблеми навчання і виховання в психічному роз­витку особистості («Розвиток і виховання», 1967; «Навчання і розвиток особистості», 1968; «Принцип розвитку в психології», 1969).

Виокремлюючи навчання як найважливішу складову вихо­вання, Г. Костюк наголошує на тому, що завдання навчання полягає не лише в наданні учням певного мінімуму знань, умінь і навичок, а й у розвитку їхнього мислення, розуму загалом.

Виняткового значення надавав педагогічному керівництву, яке, на його думку, полягає в тому, щоб уміло пробуджувати і спрямовувати «саморух» дитини, сприяти формуванню її ініціа­тиви, самостійності, творчої активності, здатності регулювати й удосконалювати свою поведінку.

Г. Костюк рішуче заперечував проти відмови від творчого розвитку висунутого прогресивними педагогами минулого поло­ження про психологію як одну із засад теорії навчання й виховання, про необхідність усебічного вивчення дітей для успіш­ного керівництва їхнім розвитком. Унаслідок такої відмови, зазначав учений, з'явилося однобічне тлумачення проблем на­вчання й виховання, спрямоване переважно на опис того, що робить педагог, і цілковите ігнорування дитини з її надзвичай­но складним психічним життям.

Теоретична і практична діяльність Г. Костюка є цінним внес­ком в українську і світову психологічну педагогіку.

Помер 25 січня 1982 р