Український учений-юрист

Народився 18 лютого 1890 р. в м. Катеринославі (нині Дніпропетровськ) у родині службовця. У 1910 р. за­кінчив Катеринославську гімназію і того ж року вступив на юри­дичний факультет Московського університету. В 1911 р. пере­їхав до Харкова і продовжив навчання на юридичному фа­культеті Харківського університету (закінчив 1916 р.)У 1919 р. склав магістерський іспит, читав лекції з історії пра­ва у Харківському університеті. У 20-х роках був одним з органі­заторів Харківського юридичного інституту, а в травні 1939 р. захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук. До вересня 1941 р. очолював кафедру історії держави і права.

Коли почалася війна, був евакуйований до Ташкента, де викладав історію держави і права в юридичному інституті та проводив дослідження в галузі феодального права країн Захід­ної Європи.

З 1948 р. — академік АН УРСР. Упродовж десяти років (1960— 1970) був членом Міжнародного суду ООН, з часу утворення ра­дянської Асоціації міжнародного права — її віце-президентом.

Ім'я В. Корецького відоме науковій громадськості багатьох країн. Він був обраний почесним членом Індійського товари­ства міжнародного права (1960), членом-кореспондентом (1965), дійсним (1977), а потім почесним (1983) членом Інституту міжна­родного права в Женеві, академіком Мексиканської академії міжнародного права (1968), членом-кореспондентом Аргентинської асоціації міжнародного права (1971).

За видатні заслуги в галузі розвитку науки у 1980 р. був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. На знак визнан­ня заслуг ученого і вшанування його пам'яті 1990 р. ім'я В. Ко­рецького присвоєно Київському інституту держави і права НАН України.

Помер 25 липня 1984 р. в Києві.