Український громадський діяч, письменник і педагог
Народився 18 серпня 1836 р. на хуторі Переходівка поблизу Ніжина Чернігівської губернії в збіднілій дворянській родині. Навчався у Чернігівській гімназії, звідки був відрахований за писання українських віршів. Довгі роки займався самоосвітою, став кандидатом права, мав адвокатську практику.
На початку свого творчого шляху багато зробив для організації в Україні недільних шкіл, поширення освіти серед народу. Обстоюючи навчання рідною мовою, видав буквар «Українські прописи» (1862) та «Арифметику, або Щотницю» (1863) для учнів початкової школи.
За участь у київській Громаді 1863 р. був висланий до Вологди, а потім до Тотьми, однак не поривав зв'язку з батьківщиною. Саме в 60-ті роки розпочалася плідна літературна діяльність О. Кониського. В цей час у багатьох періодичних виданнях Східної України й Галичини під різними псевдонімами й криптонімами з'являються його вірші й короткі оповідання, публіцистичні виступи й критичні статті.
Дослідники сходяться на тому, що в його поезії більше чути громадянина, ніж художника. Більшу літературну цінність становлять прозові твори письменника, в яких йому вдалося показати характерні для тієї доби типи та обставини. Класові відносини на селі, жіноча доля, народна освіта і культура, національна свідомість українців — далеко не повний перелік проблем, що хвилювали митця.
Результатом багаторічного дослідження став двотомник «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (Львів, 1898— 1901), який висунув письменника в ряд перших біографів Кобзаря.
На жаль, значну частину творчого доробку О. Кониського було втрачено (конфісковано поліцією). Як громадський діяч віддавав перевагу практичній роботі, вважаючи, що сучасна доба не залишає йому часу для тривалих дискусій з теоретичних питань суспільного поступу. Тому не треба гаяти зусиль на руйнування старого світу, слід виходити на нові рубежі еволюційним шляхом.
Помер 12 грудня 1900 р. в Києві.
