Касіян Василь Ілліч

Український графік, педагог

Народився 1 січня 1896 р. в с. Микулинці (нині у складі м. Снятина Івано-Франківської області). 1926 р. закін­чив Празьку академію образотворчих мистецтв (у М. Швабінського) і приєднався до течії в чеському мистецтві, відомої під назвою «соціальної графіки». Створив цикл гравюр, присвячених буд­ням міських та сільських пролетарів («У вагоні. В пошуках ро­боти», «Селянська сім'я», обидві 1924; «Сім'я робітника», «Без­домні, безробітні», обидві 1925; «Відпочинок», «Страйк», обидві 1926).

У 1923 р. В. Касіян прийняв громадянство СРСР, а в 1927 р. переїхав до УРСР. Упродовж усього творчого життя увагу ху­дожника привертав образ Т. Шевченка, а також герої його творів. Шевченківська тема знайшла відображення у гравюрах «Гайдамаки» (1922), «Тарас Шевченко» (1922—1923, 1926, 1960), «Шевченко на Україні», «Шевченко серед селян» (обидві 1939), «Шевченко з казахським хлопчиком» (1961) та ін., а також ілю­страціях до «Кобзаря» (1934, 1944, 1949, 1954, 1974), до окремих творів Т. Шевченка («Батрачка», 1938, «Гайдамаки», 1964).

У своїх роботах художник звертався до тем, пов'язаних з подіями жовтня 1917 р., громадянської війни («Арсенальці», «Герой Перекопа», «Перекоп», усі 1927) та індустріалізації в Україні (цикл «Донбас», 1931; «Дніпробуд», 1932).

Почесне місце у творчості майстра посіла книжкова графіка. З великим натхненням працював художник над циклами ілю­страцій до творів І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, О. Кобилянської, А. Тесленка, О. Іваненко та ін.

Створив плакати «В бой, славяне!» (1942), цикл «Гнів Шевчен­ка — зброя перемоги» (1942—1943), меморіальні плакати, при­свячені Лесі Українці (1942, 1964), Панасу Мирному, К. Ушинсько- му (обидва 1945), М. Черемшині (1949), Т. Шевченку (1961, 1964), О. Довженку (1964).

Викладав у Київському (1927—1930, 1944—1976) та Харків­ському (1938—1941) художніх інститутах, Українському полі­графічному інституті (1930—1937), Українському відділені Мос­ковського художнього інституту та Об'єднаному інституті Все­російської академії мистецтв (1942—1944). Мав багато учнів. У 1938 р. йому було присвоєно звання професора.

Художник видав низку мистецтвознавських досліджень. Серед них праці «Офорти Тараса Шевченка» (1964), «Про мис­тецтво» та ін.

Народний художник СРСР з 1944, дійсний член АМ СРСР з 1947. У 1964 р. став лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шев­ченка, а в 1971 р. — лауреатом Державної премії СРСР.

Помер 26 червня 1976 р. в Києві. В 1978 р. встановлено пре­мію його імені.