Український письменник.

Народився 26 грудня 1882 р. у с. Городище (нині Сум­ської області). Протягом 1897—1902 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії, з якої його було виключено за участь у селянському заворушенні та вислано на Кубань, де працював учителем у с. Успенському (1903—1909). Знову взяв участь у революційному русі, за що був ув'язнений. Після звільнення працював у владикавказькій газеті «Терек» (1909—1910).

У1910 р. на загальному сході (нізамі) ногайці обрали П. Капель- городського своїм керівником. Протягом 1910—1917 рр. здійснив низку важливих господарсько-економічних і культурно-побутових заходів та реформ, що були спрямовані на збереження но­гайського народу. У 1917 р. написав історію ногайців ХП—XX ст.

У 1920 р. повернувся в Україну. Був редактором газети «Вісті Іревкому», секретарем і заступником редактора газети «Червона Лубенщина», працював у полтавській газеті «Робітник», зго­дом очолював відділи в газеті «Більшовик Полтавщини», співро­бітничав з редакцією щомісячного літературно-художнього часопису «Наше слово».

Перші вірші П. Капельгородський опублікував 1905 р. в аль­манасі «Перша ластівка». Згодом його твори друкувалися в антології «Українська муза», збірниках «Розвага», «Досвітні огні», «З неволі»; журналах «Рідний край», «Нова громада», «Літературно-науковий вісник»; газетах «Хлібороб», «Громадська думка», «Рада».

Перша книжка — збірка поезій «Відгуки життя» (1907). В 1909 р. у в'язниці написав хроніку «Спогади семінариста», яку було опубліковано в «Літературно-науковому віснику» в 1910р.

Трагедійна повість «Аш хаду» («Я стверджую»), написана 1917 р., опублікована 1932 р., була першим прозовим художнім твором про минуле ногайського народу. Вона справила ве­ликий вплив на становлення ногайської національної літера­тури.

П. Капельгородський — автор сатиричної повісті «Непорозу­міння» (1930), у якій описав революційні події в Україні 1917— 1921рр., роману-хроніки «Шурган» (1932) з історії громадян­ської війни на Кубані, роману «Артезіан» (1934, надрукована 1974), в якому в художній формі подав аналіз становища селянства 30-х років XX ст. Написав дитячу п'єсу «Чарівна сопілка».

Як публіцист відомий численними критичними розвідками і статтями.

У 1938 р. був репресований.

Помер 21 листопада 1942 р. Реабілітований у 1957 р.