Український історик, архівіст, палеограф

Народився 11 вересня 1850 р. в с. Димер на Київщині у родині військового. Закінчивши 1868 р. гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського уні­верситету (закінчив 1872 р.). За порадою М. Драгоманова почав займатися науково-викладацькою та історико-архівною діяль­ністю. 1873 р. за роботу «История Тверского княжества по Тверской летописи», створену на основі вивчення давніх літо­писів, йому було присуджено ступінь кандидата наук.

Проте невдовзі через хворобу І. Каманін змушений був зали­шити педагогічну діяльність. Упродовж 10 років працював на тю­тюновій фабриці. Тільки 1883 р. повернувся до університету по­мічником бібліотекаря і завідувачем центрального архіву старо­давніх актових книг Київської, Подільської та Волинської губерній.

Поринувши в улюблену справу, став одним із кращих знавців архівного матеріалу, за першоджерелами вивчав минуле україн­ського народу. Праці дослідника вирізнялися цікавими фактами і різноманітністю тематики. Найвідоміші з них: «Мазепа и его прекрасная Елена» (1886), «Биографические данные о Чигиринском подстаросте Даниле Чаплицком и его отношениях к Богда­ну Хмельницкому» (1888) та ін. За редакцією Каманіна вийшло кілька томів видання Комісії з розгляду давніх актів «Архив Юго- Западной России».

Учений писав про історію монастирів і церков, про відносини України з Польщею і Швецією, про побут духовенства, внутрішній устрій Запоріжжя. Чимало його праць присвячено темі козацтва: «К вопросу о козачестве до Богдана Хмельницкого» (1894), «Очерк гетманства Петра Сагайдачного» (1901), «Участие южно-русского населення в войнах Б. Хмельницкого» (1914) та ін.

І. Каманін був видатним дослідником київської старовини, брав участь в обстеженні відкритих 1882 р. Звіринецьких печер, опублікував низку статей про політичне, культурне, побутове життя міста XV—XIX ст. 1899 р. за значний внесок у розвиток української палеографії вчений був удостоєний Уваровської премії Російської Академії наук.

Загалом перу І. Каманіна належить понад 200 статей, нотаток рецензій з різних питань української історії, письменства, архео­графії.

Помер 11 січня 1921 р. Похований у Києві