Іван Семенович Нечуй-Левицький.

 Іван Семенович Нечуй-Левицький.
Born
1938-11-25
Died
1918-04-15
Батьки
Father: 
Семен Левицький.
Mother: 
Ганна Лук’янівна.

       Іван Семенович Левицький народився в містечку Стеблеві, тепер Корсунь-Шевченківського району на Черкащині в родині священика 25 листопада 1838р. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці.  У 1845р. майбутній письменник розпочав навчання в дядька E. Трезвинського, вчителя Богуславського духовного училища, а 1847р. вступив до Богуславського духовного училища. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно По закінченні у 1853 р. Богуславської бурси він вступив до Київської духовної семінарії. У семінарії захоплювався творами Т.Шевченка,О.Пушкіна та М.Гоголя.
Закінчивши семінарію, І. Левицький рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії.У 1861 р. І. Левицький вступив до Київської духовної академії, закінчивши її дістав призначення на посаду вчителя російської словесності в Полтавській духовній семінарі. Перша повість «Дві московки» була написана в 1866р. Письменник переїхав до Каліша, де працював учителем гімназії.                    У 1867 р. він перевівся на педагогічну роботу в Седлець. За сприяння Пантелеймона Куліша у львівському журналі «Правда» у 1868 р. під ім'ям Іван Нечуй були надруковані повісті «Дві московки», «Причепа», оповідання «Рибалка Панас Круть». Наступного року вийшло оповідання «Рибалка Панас Круть». І. Левицький подорожував Швейцарією, а 1873р. переїхав на педагогічну роботу до Кишинева.
   У 1874р. у Киеві видано збірку творів, куди увійшли роман «Хмари», оповідання «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі», «Запорожці»
    У 1876р. написані повісті «Микола Джеря», «Бурлачка», 1878 р. - повість «Кайдашева сім' я».
1880р. І. Левицький відвідав могилу Т. Шевченка, написав про нього нарис. Наступного року була створена повість «Старосвітські батюшки та матушки». У 1884 р. письменник виїхав на лікування в Карпати, написав оповідання «Чортяча спокуса»
У зв'язку з постійним наглядом поліції І. Левицькнй змушений залишити педагогічну діяльність і переїхати в 1885р. до Києва.
   Протягом 1886 — 1893 рр. ним створені повість «Пропащі» легенда «Скривджені й нескрив-джені», повість «Над Чорним морем», оповідання «Афонський пройдисвіт», нарис «Українські гумористи і штукарі», повість «Навіжена», оповідання «Вітрогон», повість «Поміж ворогами».
Історичний роман «Князь Eремія Вишневецький» (вперше надрукований у Харкові 1932 р.) був написаннй у 1896 — 1897 рр., водночас були надруковані повість «Не той став», оповідання «Старі гультяї».
   У 1903р. створені повісті «Неоднаковими стежками», «На гастролях в Микитянах», оповідання «Гастролі», 1906р. — написані стаття «Українська поезія», оповідання «Київськi прохачі», нарис «На Дніпрі» та інші. У 1908р. — оповідання «Біда бабі Парасці Гришисі», «Біда бабі Палажці Солов’їсі» (надрукоаані 1909р.)
    Протягом 1910-1914 рр. І. Левицькнм створені оповідання «Вільне кохання», «Телеграма до Грицька Бинди», нариси «Сільська Старшина бенкетує», «Апокаліпсична картина в Києві», «Мар’яна Погребнячка й Бейліс», «Уривки з моїх мемуарів і згадок».
     Письменннк помер 15 квітня 1.918р. у. Києві, похований на Байковому кладовищі.
У Стеблеві 1960р. відкрито літературно-меморіальннй музей письменника.
 Написані повісті «Микола Джеря» (1878), «Кайдашева сім'я» (1879), «Бурлачка» (1880), «Старосвітські батюшки та матушки» (1884) стали шедеврами української літератури.