Український педагог, учений
Народився в 1822 р. в Золотоніському повіті на Полтавщині у сім'ї небагатого дворянина. 1843 р. закінчив юридичний факультет Дерптського (нині Тартуського) університету, здобувши ступінь кандидата правознавства. В 1845— 1847 рр. працював при канцелярії київського, подільського й волинського генерал-губернатора і в Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У 1845 — на початку 1846 рр. разом із Т. Шевченком, М. Костомаровим і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодивське товариство, в якому очолював революційно-демократичне крило. На думку Д. Чижевського, М. Гулак був одним із найвидатніших серед кирило-мефодіївців. Це від нього йде думка про товариство як «рицарський орден», це він мріяв про всеслов'янську державу, «в якій буде якийсь новий, що ніколи в історії людства ще не був, державний і громадський лад, заснований на релігії Ісуса Христа та на основах передісторичного слов'янства».
У березні 1847 р. М. Гулак був заарештований і ув'язнений на три роки у Шліссельбурзькій фортеці. В 1850—1855 рр. відбував заслання у Пермі. Повернувшись в Україну, викладав математику, фізику, латинську та грецьку мови в Одеському ліцеї. Пізніше працював у гімназіях Керчі, Ставрополя, Кутаїсі, а з 1867 р. — у Тифлісі, де вів широку просвітницьку діяльність: читав публічні лекції з різних галузей науки, друкував у пресі статті з питань історії, філософії, астрономії, електротехніки, технології, економіки, екології тощо, активно пропагував грузинську та азербайджанську поезію, перекладав зі старогрецької, грузинської та азербайджанської мов.
М. Гулак залишив значну спадщину і в галузі математики. Йому належать праці: «Про сучасний стан європейського градусного вимірювання», «Про розв'язання трансцендентних рівнянь», «Нарис геометрії в чотирьох вимірах» (1877), в яких він розвинув ще не визнані постулати М. Лобачевського, першим у Росії дослідив питання багатовимірної геометрії. Цю його працю схвально згадував П. Флоренський у роботах «Столп и утверждение истины» та «Смысл идеализма».
Деякі з публічних лекцій М. Гулака («Канто-Лапласівська теорія», «Шопенгауер» та ін.) присвячені філософській проблематиці.
Помер 7 червня 1899 р.