Український та російський учений, літературознавець

Народився 3 травня 1887 р. в м. Могилеві-Подільському Вінницької області.

У 1911 р. закінчив слов'яно-російське відділення історико- філологічного факультету Київського університету. Ще буду­чи студентом надрукував свою першу наукову статтю «Прения живота и смерти» и новый украинский его список» (1910). Після закінчення навчання залишився працювати в Київському університеті. З 1918 р. — викладач Таврійського університе­ту, (м. Сімферополь), з 1922 — професор Московського універ­ситету. Протягом 1938—1947 рр. очолював відділ давньої росій­ської літератури і літератури XVIII ст. в Інституті світової літе­ратури ім. М. О. Горького АН СРСР. У 1957—1963 рр. завіду­вав відділом давньої української літератури Інституту літератури АН УРСР. З 1945 р. — академік АН УРСР.

У своїх наукових дослідженнях основну увагу приділяв ви­вченню давньої літератури з часів Київської Русі до XVIII ст. Уклав хрестоматію давньоруської літератури (1935) та підручник «Курс давньоруської літератури» (1938). Серед наукових інте­ресів М. Гудзія особливе місце посідало «Слово о полку Ігоре­вім». Він автор цілої низки праць, присвячених різним аспектам дослідження цієї літературної пам'ятки. В 1938 р. виступив ініціатором святкування 750-річчя написання твору.

Важливою працею М. Гудзія є «Литература Киевской Руси и украинско-русское единение XVII—XVIII вв.», де було чітко ви­значено роль давньої київської літературної спадщини в контексті літературної традиції слов'янських народів. Зусиллями М. Гуд­зія було укладено збірку «Українські інтермедії XVII—XVIII ст.»( яка стала першим науковим виданням творів цього оригіналь­ного жанру української літератури. Глибоким і неординарним є дослідження М. Гудзієм «Енеїди» І. Котляревського.

У своїх наукових працях особливу увагу приділяв проблемі співвідношення традиції і новаторства, їх взаємодії та синтезу. Був одним із редакторів 90-томного видання творів А. Толстого (текстологічно опрацював 10 томів), головою редколегії зібрання творів Т. Шевченка, В. Стефаника.

Науковий доробок М. Гудзія став важливою віхою в історії дослідження літературної спадщини Київської Русі та давньої української літератури.

Помер 29 жовтня 1965 р.