Український музикознавець, фольклорист
Народився 4 травня 1888 р. в Києві. Навчався у Петербурзькій співацькій капелі. 1912 р. закінчив Київське музичне училище у Е. Риба. З 1918 р. навчався на історико- філологічному факультеті Кам'янець-Подільського університету. У 1921—1922 рр. був його професором, викладав історію української музики. У1924—1934 рр. викладав історію музики та народну творчість у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, а в 1925—1928 рр. був його ректором. 1934—1937 рр. — професор Київської консерваторії. З 1938 р. — науковий співробітник Інституту українського фольклору АН УРСР, а з 1942 р. — директор Інституту народної творчості і мистецтвознавства (нині Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії НАН України).
М. Грінченко є одним із перших теоретиків історії української музики. Його праці: «Історія української музики» (1922), «Шевченко і музика» (1941), «Нарис історичного розвитку української народної музики» (опубл. 1947), «Українські радянські народні пісні», «Українська народна інструментальна музика», «Українська народна дума», «Коломийки» (всі опубл. 1959), дослідження творчості М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка.
У 1941 р. М. Грінченкові присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Помер 27 листопада 1942 р. в Уфі.
