Перший голова земської уїзної управи, перший міський голова м. Харкова

Народився у 1812 р. в м. Охтирці (нині Сумська область) в сім'ї поміщика. Навчався в Охтирському повітовому училищі, потім у Харківській першій гімназії і, за бажанням батька, вже з 3 класу мусив утримувати себе сам, займаючись переписуванням паперів та репетиторством. 1832 р. з відзнакою закінчив медичний факультет Харківського університету, а у 1833—1858 рр. працював у ньому.

Завершивши роботу в університеті за вислугою років, актив­но включився в громадську діяльність. Упродовж 60—70-х років ім'я Є. Гордієнка було широковідоме в комітетах із селянської реформи, в новому суді, у новоствореному земстві, в рефор­мованому міському самоврядуванні.

Є. Гордієнко вперше дослідив слов'янські солоні озера й видав перший науковий їх опис, започаткував у Харкові нову галузь промисловості: за його ініціативи у 1843 р. було спору­джено завод штучних мінеральних вод. Великих зусиль доклав до створення в Харкові технологічного інституту, розвитку ре­місничих промислів.

Як земський діяч вів настійну боротьбу з негараздами на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці, банківськими зловживаннями. Підготував доповідь щодо необхідності організації господарської справи на засадах місцевого самоврядуванні, Перебуваючи на посаді міського голови, брав активну участь у благоустрої міста.

Є. Гордієнко відомий також широкою культурно-освітньою діяльністю. Велику увагу він приділяв розвитку грамотності селянського населення Харківської губернії, створив мережу початкова земських шкіл. З його ініціативи Харківська міська дума порушила перед урядом клопотання щодо вжиття заходів проти пияцтва. В результаті в 1883 р. половину питних закладів було закрита

Є. Гордієнко заповів рідному університету літературно-нау­кові праці і книги, передав Харківському земству значні мате­ріальні кошти на розвиток народної освіти. Помер у 1897 р.